УкрРус

Пригоди перекладу

У 2014 році Канадський інститут українських студій (КІУС) видав англійською мовою книжку спогадів активної учасниці різноманітних неурядових організацій (НУО) Христини Ісаїв про участь і роль НУО в переговорних процесах з просування прав людини в Совєтському Союзі, зокрема через застосування Гельсінських угод "Negotiating Human Rights: In Defence of Dissidents during the Soviet Era". Про книгу я дізнався від колеги з Канади по Комісії людських і громадянських прав СКУ пана Олександра Басмата. Те, що пані Христина Ісаїв довгий час очолювала цю комісію і певні епізоди книжки, які переповів мені колега, викликало в мене бажання перекласти та видати цю книгу в Україні. Про Христину Ісаїв і книжку, що вийшла днями у видавництві "Гамазин" під назвою "Переговори на захист прав людини і дисидентів в епоху Совєтів. Спогади" в іншій публікації, а зараз про пригоди перекладу цієї книги.

Досі я не мав досвіду з організації перекладу книг і оскільки мій хороший товариш, що займається професійно перекладом журналів та книг на найближчі 7-8 місяців мав жорсткі зобов’язання по контрактах, то віддав текст в бюро перекладів. З метою прискорення перекладу було обумовлено, що працюватиме над текстом (1 млн. знаків) декілька працівників фірми.

Я по своїй натурі людина довірлива, але інтерес до книги (англійською володію зі словником – пригадуєте прикольний вислів в анкетах з епохи Совєтів?) спонукав мене почати читати отриманий переклад.

Перше на що я звернув увагу – це рівень знань української мови перекладачами, характерний для випускників якогось емгеу чи середніх шкіл Лугандонії. Бо не відомо їм, що в українській мові прізвища чоловіків із закінченням –енко відмінюються, а прізвища жінок – ні. А ось згаданий в книзі юнак-волонтер Роман з прізвищем Ващук (нині посол Канади в Україні) отримав прізвище Васчук. Це вже переклад, імовірно, випускника Кембриджа.

А як перекладається з англійської на українську "Друга світова війна"? Правильно – це "Велика Вітчизняна війна". Та це ще не квіточки, а, імовірно, мимовільний прояв глибин совєтської ментальності перекладача.

Тож про квіточки перекладу епохи нєзалєжнасті. Виявляється, що експерти делегацій Віденської оглядової наради НБСЄ, активісти неурядових організацій та дисиденти банально збирали дані для розвідок і отримували від цього взаємну вигоду. Ні мій рівень знань англійської "зі словником", ні гугли, ні яндекс не підтвердили такий варіант перекладу. Тож звернувся за допомогою до перекладача, який проводив експертизу перекладу текстів міжнародних документів для мінюсту. Висновок був очікуваним – це "відсебеньки". Крапку поставила пані авторка, яка дуже добре володіє обома мовами: розвідка ні до чого, а лише "були збирачами інформації".

Погодьтеся, що в книзі про переговори на захист прав людини і дисидентів, зокрема з застосуванням Гельсінського процесу, зробити в перекладі "відсебеньки", які звинувачують учасників і причетних до Конференції з безпеки і співробітництва в Європі в роботі на спецслужби, міг лише професіонал. Але професіонал не лише з перекладу.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги