УкрРус

Сербські "добровольці" на Донбасі, або до чого веде дружба з агресором

Інформація про сербських добровольців, які воюють на стороні ДНР, справила ефект вибуху бомби. Виявилося, що у той час, як Брюссель запроваджує санкції проти Кремля, громадяни країни, яка сподівається найближчим часом стати членом ЄС, беруть участь в терористичній діяльності про-російських бойовиків. І вони цього зовсім не приховують. "Четники", як вони себе називають, пишаються тим, що допомагають своїм "російським братам боротися проти американського імперіалізму". Хоча вони називають себе добровольцями і волонтерами, воюють вони не задарма. За даними сербських ЗМІ, в середньому сербські бійці на Сході України – а це близько 100 осіб – отримують від 1200 до 6000 долл.

Насправді, поява сербських найманців на Сході України була лише питанням часу. Російські "добровольці", у тому числі Гіркін, свого часу активно допомагали сербам у їхній війнах, а тому сербське підкріплення на Донбасі у про-російських колах сприймається як "повернення боргу" (за непогану плату). У свою чергу сербська влада досі не зробила жодного кроку, щоб змінити цю ситуацію.

Намагаючись пом'якшити удар по іміджу Сербії, офіційний Белград одразу поспішив дистанціюватися від своїх радикальних співвітчизників. "Будь-яка участь громадян Сербії в українській кризі завдає шкоди Сербії, - заявив прем'єр Александар Вучич. – Сербія не є частою цього конфлікту і проводить відповідальну політику". Разом з тим, Вучіч відмовився пояснити, як проросійські сили вербують сербських бійців, 90% з яких є професійними найманцями і пов'язані із спецслужбами. Натомість, пообіцяв ввести кримінальну відповідальність за участь сербських громадян у воєнних діях закордоном. Чи вдасться це реалізувати на практиці - велике питання. Будь-які реальні дії проти сербських "добровольців" можуть призвести до непотрібних ускладнень, починаючи від масових заворушень у Сербії до погіршення відносин з Росією.

Напевне, важко знайти ще одну європейську країну, де б російська пропаганда знайшла такого вдячного слухача як у Сербії. Результати соцопитування, проведеного журналом Nspm у жовтні минулого року, показали, що кількість сербів, які виступають за союз з Росією, суттєво більша ніж прихильників євроінтеграції (67% проти 53,7% ), а найпопулярнішим іноземним політиком у цій балканській країні є Путін. На початку 2014-го року, після початку переговорів про вступ Сербії в ЄС, кількість прихильників ЄС трохи зросла (до 55%), однак на про-російські симпатії це не вплинуло. Так, сербська громадськість продовжує вважати Росію найбільшим донором Сербії, хоча насправді, кошти, які дає Кремль, - це кредити, а не допомога.

У своєму бажанні підкреслити нейтралітет Сербії прем'єр Вучич дійшов до того, що заявив, ніби-то десятки сербів воюють як на українській, так і на про-російській стороні конфлікту. Ця абсолютно неправдоподібна заява викликала величезний резонанс. Адже, як можна припустити, що серби можуть воювали на боці США (а те, що у Києві керує Вашингтон вони не сумніваються) проти "російських братів"?

Від початку Євромайдану події в Україні є постійним джерелом напруження в Сербії і скандал з сербськими добровольцями – це лише один із епізодів. Достатньо згадати, що під час футбольного матчу фанати сербської "Црвена Звезда" вивісили прапор "ДНР", а керівництво клубу "Новий Сад" навіть запросило представників "ЛНР" на товаристський матч у Сербію. Чимало сербів вбачають у жителях Східної України "братів по нещастю", які опинилися у тій самій ситуації, що і сербська меншина у Хорватії та Боснії. Для досягнення потрібного ефекту розповіді про злочини "київської хунти", якою керують американці, доповнюються постійним нагадування про міцну сербсько-російську дружбу.

Сьогодні Белград знаходиться як ніколи близько до своєї цілі – отримання членства в ЄС. Погодившись на відчутні компроміси з косовського питання, країна отримала статус кандидата і у січні 2014 року розпочала переговори про вступ. При цьому Сербія прагне зберегти особливі відносини з Росією, вперто роблячи вигляд, що не помічає суперечностей між своїми європейськими прагненнями і душевними зустрічами у Москві. Однак на практиці нейтралітет Сербії – це не що інше як сприяння агресору.

Белград відмовився приєднатися до санкцій ЄС проти Росії; навпаки, сербське керівництво повідомляють про розширення співпраці з Москвою. Минулого тижня міністр оборони Сербії Братіслав Гашіч на зустрічі зі своїм російським колегою недвозначно заявив, що "Сербія не розглядає можливість введення будь-яких санкцій проти своїх братів". Не маючи правових механізмів впливу, брюссельські чиновники намагаються з допомогою слів переконати Белград проявити солідарність з ЄС в українському питанні. Однак не схоже, що Сербія готова змінити свою позицію, навіть якщо це призведе до погіршення відносин з Брюсселем. Занадто привабливим є російський ринок, занадто сильними залишаються про-російські настрої всередині країни, а мотиви та інтереси української сторони – надто далекими.

Тепер, що це все означає для України? Оглядачі вже неодноразово говорили про "п'яту колону" Путіна у ЄС. Поведінка Сербії викликає занепокоєння, однак ще більшою загрозою є загравання з агресором деяких країн-членів ЄС. Белград не почувався б так вільно, якби європейські країни справді зайняли однозначну позицію щодо Кремля. Останній приклад - заява угорського прем'єра Віктора Орбана про шкідливість санкцій. Москва вміло маніпулює цими внутрішніми протиріччями всередині ЄС, щоб довести, що насправді ніякої міжнародної ізоляції Росії немає, а ситуація на Сході України далеко не така однозначна, як намагаються представити у Києві.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги