Блог | Справа далеко не в одному "Інтері"
Виртуальный мемориал погибших борцов за украинскую независимость: почтите Героев минутой вашего внимания!
В пошту пишуть, що ту інтерівську фсбшну "кротиху" вже звільнили (логічно, кому потрібен "розшифрований" аґент?). Взагалі ж, це просто містика якась, ще одне "чудо Небесної Сотні" - що ця лярва саме на їхній крові "послизнулась": влетіла в ефір (!!) і "спалила контору". Тому що справа тут далеко не в одному "Інтері" - "не треба нас дурить, ми ще не п'яні" (с). Такі голоси з московським акцентом, що прориваються в студію з редакторської "рубки", мені траплялось чути в студіях багатьо-о-ох (всіх уже й не згадаю!) українських каналів, а в останні передвоєнні роки, то вже й реґулярно (це, м.ін., одна з причин, чому мені неприємно стало ходити на ТБ, хоч мене й досі на вулицях пізнають і допитуються, "почему вас по телевизору не видно?", а раз в обміннику пані за склом цілу нотацію вичитала на моє "та тошно, знаєте...", - так, ніби я призналась в ухилянні від військового обов'язку...)))
Але - справді, "тошно": що є, то є. І саме це й називається - інформаційна окупація: коли політику українських каналів визначають громадяни держави-аґресора.
Просто, в тому сюжеті українська аудиторія нарешті, вперше за 15 років, почула ПРЯМИЙ ГОЛОС окупаційних інформвійськ, що досі весь час були ховались за кадром. За аналогією з "зеленими", цих слід, мабуть, називати "невидимими чоловічками". І от - крекс-бекс-пекс! - один такий "невидимий боєць" (бійчиха) враз зробився видимим на всю країну. Небесна Сотня "утилізувала".
Подала нам сигнал, що пора переходити до найтруднішої частини нашої війни...
Що ж - в добрий час!