УкрРус

Міф про "загниваючий Захід"

Є люди і навіть цілі народи, яких не цікавлять прогрес і процвітання самі по собі, головне для них – щоб в їх домі було трішки краще, ніж у сусідів. Хай буде погано, дуже погано, жахливо, але завжди можна все прийняти і стерпіти, якщо, при цьому, у сусідів – ще гірше (принаймні, має бути віра в це). Іноді це стає сенсом існування, провідною ідеологією і головною "скрепою", що тримає цілий народ у згуртованому і слухняному стані.

Саме таке світосприйняття було головною "скрепою" Совку, який проіснував більше сімдесяти років лише завдяки перманентній розрусі, війнам, бідності і стражданням світового населення в буремному 20 сторіччі. Радянські громадяни, бідні і невільні, бачили, що навколо теж дуже погано, і це їх заспокоювало і утримувало в узді. А щодо тих держав, які вміли жити краще, було вигадано міф про "загниваючий Захід" із підкресленням, накручуванням, а то і вигадуванням недоліків західного життя (залізна завіса робила реальне порівняння рівнів життя неможливим або контрольованим).

Для вірності, СРСР завжди намагався оточити себе поясом з "безпечних" у цьому відношенні, бідних і нерозвинених сусідів. Це робилося, щоб унеможливити (або зменшити) стикання радянських людей з успішним, вільним і багатим цивілізованим світом. І якщо сусід раптом починав претендувати на побудову в своїй країні нормального життя, туди вводилися радянські війська, і держава знову ставала зручною, тобто бідною і несвободною. Так було з Фінляндією, Польщею і Балтійськими країнами до війни, так було з Угорщиною і Чехословаччиною у післявоєнний період.

На жаль, постсовкова Росія успадкувала цю народооб’єднавчу "скрепу" від Совку. І всю свою внутрішню політику Кремль будує на тому, що в українців, кавказців, молдаван, середньоазіатів життя не краще, а часто гірше, ніж у росіян. І коли деякі пострадянські держави ставали на західний цивілізований шлях розвитку, принаймні намічали його, усвідомлювали його безальтернативність, проти них одразу ж застосовувалися жорсткі міри політичного, економічного та військового характеру. Часто з переростанням у гарячі військові конфлікти. Так було з Молдовою, з Грузією. Так вийшло і з Україною. Як обмовився депутат Держдуми РФ В’ячеслав Ніконов в одній із нещодавніх пропагандистських телепередач: "Мы не дали сделать из Украины витрину западной демократии". Сказано залізно.

Проте історія – історією, а проблема в тому, що описаний вище механізм загрожує суттєво вплинути на наше найближче майбутнє. Справа тут ось у чому.

Останнім часом Російське буття стало надмірно наповнюватися суцільними невдачами. Гострі проблеми в економіці, вигоряння гігантської території в Забайкаллі, кілька невдалих пусків космічних апаратів, ігнорування параду перемоги провідними світовими лідерами, затримання тольятінських спецназівців на Донбасі, програш в фіналі чемпіонату світу з хокею, вихід українського "Дніпра" в фінал Ліги Європи (ага, це теж для них програш) – всі ці події, накопичуючись, почали створювати небезпеку розчеплення "скреп". І як би Соловйов з Кисельовим на їх Гебельс-ТВ не намагалися наукоємними фразочками і дебільними жартами прикрасити ситуацію в РФ, населенню поступово стає зрозуміло, що навколо щось йде не так, що в державі відбуваються не дуже позитивні зміни, що верховне кремлівське божество вже не зовсім вправно веде величний російський корабель.

Здогадуєтесь до чого я веду? За логікою Кремля – настав час для чогось дуже поганого в Україні, щоб "скомпенсувати" всі останні російські невдачі. Щоб пластилінове населення РФ знову отримало сенс і наснагу для існування. Щоб пересічний росіянин лякливо перехрестився і в чергове подякував Путіну за свою злиденну "стабільність". Що це буде – серія терактів, активізація наступальних дій російсько-терористичних військ, спалах соціальної напруги або щось інше – невідомо, але можна не сумніватися, що найближчим часом українцям прийдеться пройти через серйозні випробування. Повірте, це тільки здається маячнею, але насправді саме так і працює російська "скрепова" система. Отже бережіться і будьте пильними! Я не пропоную панікувати, я просто раджу не забувати про сувору реальність, в якій ми змушені жити.

І на майбутнє. Треба розуміти, що Росія поступово, спочатку повільно, потім швидше, і на останньому етапі – неконтрольовано швидко, буде руйнуватися. Це факт. Історію не обманеш. Розвал 1917 і 1991 років, майже повне винищення держави в 1812 або 1941-42 роках – були прямими наслідками російської владно-суспільної дурості, накопичених із-за неї невдач і прогавлених з цих причин можливостей. І сьогоднішній суспільний маразм, суцільне безкультур’я, низька освіченість, дикунська поведінка на міжнародній арені, примітивна і нестійка сировинна економіка, феодальні методи правління, дурний необов’язковий конфлікт із найрозвиненішою частиною світу, надмірна заідеологізованість і високий градус агресивності щоденно наближають падіння російського колоса на глиняних ногах. А тому є величезна загроза, що Україну будуть до останнього використовувати як громовідвід, як "приклад пекла" на фоні "більш-менш стабільної ситуації", будуть намагатися зробити наше життя нестерпним, щоб якомога довше утримувати російське населення в узді.

Тож ще і ще раз закликаю нас усіх бути пильними і не втрачати цю пильність у майбутньому! А наша влада має вже нарешті усвідомити, що погане господарювання і відсутність реформ підіграє нашому ворогу, створює необхідне тло для успішного використання його "скрепових" технологій і забирає в нас останні шанси на нормальне цивілізоване майбутнє.

БЛОГИ ПУБЛІКУЮТЬСЯ В АВТОРСЬКІЙ СТИЛІСТИЦІ

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги