УкрРус

Гройсман зустрівся зі своїми ворогами. Йому сподобалось

Сьогодні під час Маршу проти підвищення тарифів, їхала в таксі. Таксисти у нас, як відомо, цікавляться не тільки шансоном і футболом, а й політикою. То ж слухали по радіо виступ прем’єр-міністра. Пан Гройсман із незрозумілим піднесенням звітував про результати своєї зустрічі з представниками профспілкових організацій, які організували Марш проти підвищення тарифів.

Схоже, що ми з водієм таксі відчули однакові емоції, ошелешено впитуючи глибокі реформаторські думки Володимира Гройсмана. Якому, виявляється, дуже сподобалась ця зустріч. Якщо відкинути штампи про "конструктивну позицію", "обмін думками" та "спільні цілі", робимо для себе висновок: очільник уряду має просто залізобетонне переконання в тому, що реформи – це коли народ доводиться до повного зубожіння, а не навпаки. Що його тарифна політика – це прояв реформаторської величі. Щоправда, пан Гройсман заявив про нові всепереможні плани підвищення зарплат, які начебто значною мірою нівелюють тарифний удар…

Питання виникає одне: за кого ідеологи "економічно обґрунтованих" тарифів мають український народ?

Нещодавно сам Володимир Гройсман дав відповідь на нього, заявивши, що усі, хто проти нових тарифів, є "класовими ворогами" уряду та України взагалі. Згідно з цією непересічною теорією, під кабмін сьогодні прийшли десь так 20 тисяч "класових ворогів". Яких, неважко припустити, підтримує все населення.

І саме з цієї позиції, мабуть, треба оцінювати логіку дій "реформаторського" уряду. Який знаходиться в оточенні "класових ворогів" і не готовий поступатися власними класовими інтересами. Ця логіка полягає у примітивній "базарній" схемі вибивання грошей. Коли спочатку ціну на щось завищують до космічного рівня. Викликають невдоволення. Потім "випускають пар" - милостиво погоджуються скинути відсоток-другий. Тобто залишаються практично при своїх прибутках, а всі вважають, що чогось-таки вибороли.

Саме так уряд "продає" нам свої тарифи.

Є така мудрість, якою користаються політичні циніки усіх часів: "Якщо в людини щось забрати, а потім повернути крихітну частинку, вона стає щасливою".

І обіцянки, звичайно, куди без них! Цікаво, у скільки разів пан Гройсман планує підвищити зарплати і кому? Бюджетникам може накинути по 100-200 гривень. Хоча це нічого, звичайно, не вирішить, адже тарифні апетити уряду щодо кожної української родини – це не сотні, а тисячі гривень. А хто буде підвищувати зарплати в реальному секторі економіки? Який, в результаті "реформаторських" експериментів останніх років, нагадує скоріше пустелю?

Чи схоже все це на "класову боротьбу"? Так. Хто і з ким воює – цілком зрозуміло.

Сьогодні ця боротьба перейшла у відкриту фазу. І парламентська опозиція не має права відступити або втягнутись в "базарні" компроміси. Якщо це справді боротьба за інтереси людей, а не спроба отримати кілька чергових електоральних балів, то на кількавідсоткові поступки, на які піде "клас реформаторів" восени, після виснажливих торгів, політики купитись просто не мають права. Треба домагатись повного аудиту ціноутворення при формуванні тарифів.

Висновки сьогоднішнього дня сумні. Влада довела країну до початку нового внутрішнього соціального конфлікту. Ті, хто рахує копійки, не розуміючи, як задовольнити апетити держави – її класові вороги. Ніцше із його збоченими теоріями суспільного устрою, де існують лише два класи "стада" та "пастухів" просто відпочиває… Натомість технології доктора Гебельса в галузі масового обману - знову в моді.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги