УкрРус

"Запомни сам, скажи другому! Честный труд – дорога к дому!"

Саме таке гасло висіло у виправній колонії, де відбували покарання "Доцент", "Хмырь" та "Косой" із к\ф "Джентельмены удачи".

Дійсно, система виправлення в СРСР базувалась на безправній праці засуджених. Я б не називав її "рабською", як дехто зараз.

Прав у засуджених було менше, робочі вимоги більші. Але! Засудженим платили зарплату! Той, хто працював, при звільненні отримував непогану суму грошей. Згадайте головного героя у к\ф "Калина красная".

По суті – цей колишній засуджений, який працював в колонії, належав до категорії "мужиків", та після звільнення міг собі дозволити по витрачати трохи зароблені гроші. І в цьому полягала радянська мотивація засудженого до чесної праці після звільнення.

На сьогодні ситуація інша.

Засуджені сидять без роботи. Звичайно не всі з них хочуть працювати. А у 2014 році гуманісти-нардепи ще й позбавили засудженого обов’язку працювати.

Промзони колоній напівпусті та занедбані. Десь по прихованих приміщеннях ті засуджені, які хочуть працювати, або роблять "ширпотреб" (ножі, нарди і т. ін.), або працюють по підпільних цехах (меблі, швейка…) на керівників колоній. Для того щоб законно завантажити роботою засудженого директори підприємств ходять по підприємцях і просять – завантажте нас роботою.

Тому третій напрям реформування Пенітенціарної служби пропоную наступний:

Мотивація засудженого до праці. Але основна задача держави тут – не заробити на засудженому, а привчити засудженого до розуміння "чесно працюєш – маєш додаткові блага". Виглядати це має так.

Будь-якому засудженому державою гарантується мінімальний набір побутових благ – триразове харчування за загальною нормою, телевізор у загальній кімнаті відпочинку, загальна баня по графіку, постільна білизна за нормою і т.д.

Засудженому, який буде працювати треба дозволити на зароблені в установі кошти купувати все, що йому додатково необхідно. Кабельне телебачення? Будь-ласка. Посилене харчування?

Будь-ласка, хоч з ресторану. Інтернет? Будь-ласка. Шовкову білизну? Будь-ласка, якщо заробив))).

Але зверніть увагу! ТІЛЬКИ НА ЗАРОБЛЕНІ В КОЛОНІЇ КОШТИ!!! Не на кошти родичів, а на зароблені!

Не хочеш працювати? Отримаєш тільки гарантований мінімум.

Одразу передбачаю питання – де ж вони будуть працювати? Роботи ж нема!

Отут і є основний напрям реформи, яку може і повинна зробити держава.

ДЕРЖЗАМОВЛЕННЯ!

Зараз підприємства установ працюють як звичайні суб’єкти господарювання. В рівних умовах з підприємцями. Але з додатковими гирями на ногах у вигляді контролю за кожною бюджетною копійкою. Звичайно вони програють у конкуренції підприємцям. Вони ж не можуть дати відкат, "обналічити" гроші для побутових потреб та розрахунків мимо каси, закупити матеріали без тендеру.

Для прикладу і розуміння мій короткий діалог з заступником голови КМДА у 2011 році. Я тоді виконував обов’язки начальника обласного управління.

" - слухайте, Ви ж для міста закупаєте контейнери для сміття? Яка ціна?

- Так. Десь тисячу штук треба. Нам пропонують по 900 грн

- Купіть у нас! У нас в колонії їх роблять. Такі ж самі. Готові продати по 650

- Який наш інтерес?

- ????

- Скільки ви готові нам дати за те, що ми у вас купимо?

- Не можемо. Ми ж держпідприємство.

- Мені з кожного контейнера по 150 грн заносять. Так що вибачте."

Пізніше місто таки закупило контейнери по 900 грн. у підприємця. А він перед цим закупив їх в колонії по 650, бо в нього не було такої кількості. Але була можливість занести відкат. Отака історія.

При всьому цьому держава "забула", що основне завдання тюремних підприємств – не прибуток, а надання можливості засудженим працювати, заробляти кошти на додаткові блага, відшкодовувати завдані збитки.

Таким чином засуджений звикає до думки, що краще заробляти і жити на свободі як людина, ніж скоювати злочини та сидіти. Це ж звичний для людини принцип. Адже ми всі працюємо, щоб отримувати додаткові блага для себе та рідних. Робота нам може не подобатись, бути важка. Але ж ми працюємо, бо хочемо краще жити. Ті, хто не працюють – отримують мінімальні блага (за незначними виключеннями).

Механізм держзамовлення простий.

Кабмін ухвалює перелік товарів, які можуть бути вироблені в колоніях. Цією ж постановою всі держустанови зобов’язуються до закупівлі таких товарів з переліку (якщо вони необхідні) тільки в колоніях.

В Законі "Про державні закупівлі" робиться необхідна поправка – "закупівля без тендеру проводиться, якщо товари закупаються в підприємств Пенітенціарної служби".

І повірте мені – підприємці будуть самі бігати за начальником колонії, щоб розмістити там своє виробництво, на якому будуть працювати засуджені. Оскільки будуть мати гарантований збут своєї продукції без необхідності платити хабарі і відкати.

А державні закупівлі будуть проходити без корупції і дешевше.

І тоді не буде термошкарпеток для Антикорупційного бюро за 350 грн. В Качанівській колонії №54 Харківської області їх пошиють за 50. Не вірите? Спитайте у Юлії Володимирівни та Юрія Віталійовича.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги