Блог | "Остаётся одно — принять ислам и передвигаться на верблюдах"
Українські чиновники, які мали б сприяти розвитку національного виробництва нафтопродуктів, насправді реалізують тезу Остапа Бендера: "Транспорт совсем от рук отбился. Остаётся одно — принять ислам и передвигаться на верблюдах".
Ці слова безнадійно застаріли по відношенню до більшості вельмиповажних ісламських країн, які розбудували і продовжують розвивати власну суперпотужну нафтопереробну індустрію. Наприклад, тільки в країнах – учасницях Перської Коопераційної Ради (Саудівська Аравія, Оман, Бахрейн, ОАЕ, Куквейт) загальна потужність НПЗ складає 4 млн. барелей нафти в день.
Як результат тотального панування у владних коридорах лобістів трейдерів-імпортерів іноземних нафтопродуктів, про що я писав на минулому тижні, практично відсутня довгострокова і системна державна політика відродження галузі. В Енергетичній стратегії України до 2030р. нафтопереробку "забули". В так званому "регулюванні галуззю" повністю домінують адміністративні методи, а законодавство є нестабільним і суперечливим. Важливим чинником антиполітики щодо національної нафтопереробки є непрозорість паливного ринку. Практично відсутня незалежна і достовірна інформація про динаміку цін на ринку і про реальний баланс споживання та експорту - імпорту нафтопродуктів.
Фудаментальною складовою руйнації національної нафтопереробки є штучне і ефективне блокування лобістами-імпортерами через своїх прикормлено-кишенькових депутатів а-ля Лещенка і Войціцькоі(яка, до речі ,у передвиборчій агітаціі в 2014році - аби прислизнути в парламент, перед працівниками НПК Галичина (Дрогобицький НПЗ) брехливо клялася,що в перший же місяць депутацтва обіцяє прийняття Законів про системи стимулів для реконструкції і модернізації національних НПЗ.)
Читайте: Нафто(не)переробне окозамилювання замість системної політики в сфері переробки нафти (Ч.1)
Сьогодні ВІДСУТНІ заохочувальні (митні, податкові тощо) і примусові (штрафи) заходи із стимулювання до реконструкції і модернізації нафтопереробної галузі.
Нетривалий час прибуткової роботи українських НПЗ (2002 - 2004 рр.) не дозволив їм накопичити достатні власні кошти для реконструкції та модернізації.
Зважаючи на антидержавну проросійську позицію українського міністра Демчишина, значні потреби в коштах на переозброєння, тривалий термін окупності і абсолютно несприятливий інвестиційний клімат в українській нафтопереробці, поки годі сподіватись на швидкий прихід внутрішніх або зовнішніх інвесторів.
Іншими чинниками руйнації галузі стали тривала монополізація ринку у нещодавньому минулому російськими компаніями і штучне обмеження конкуренції, несприятлива податкова політика, незадовільна протягом тривалого часу ситуація з відшкодуванням ПДВ.
Зазначене призвело до дефіциту обігових коштів, позбавляло можливості закупівлі достатніх обсягів нафти і змушувало переходити на давальницькі схеми. Державний бюджет втрачав важливу частину надходжень від сплати податків та зборів.
Негативний вплив на галузь мало неодноразове різке підвищення залізничних тарифів. Гострою залишалася проблема своєчасної індексації тарифів відповідно до зростання цін.Результатом зазначених чинників став незадовільний фінансовий стан галузі, погіршення динаміки основних фінансових показників.
Ситуація ще більш ускладнюється кризовими явищами в світовій та українській економіці, низькою купівельною спроможністю населення, звуженням внутрішнього ринку нафтопродуктів.
Це далеко неповний список "напрацювань" чиновникив від нафтопереробки для недопущення її відродження. Але ПРОФІЛЬНО-НЕПРОФЕСІЙНИЙ галузевий міністр Демчишин не переймається! Як говорить один з законів Мерфі, "Не важливо, якщо щось йде неправильно. Можливо, це добре виглядає".
Думаю, риторичне запитання, для кого "добре виглядає" закриття українських НПЗ. Для тисяч робітників заводів і їх сімей? Для регіонального відродження та бюджетів різних рівнів? Для енергетичної безпеки держави? Для споживачів пального, які ще поки на авто, а не на верблюдах?
Або, можливо, це все просто "добре виглядає" для купи СЬОГОДНІШНИХ чиновників, які "сіли на тему", і їх партнерів – трейдерів з сусідніх країн?… (далі обовязково буде).
