Блог | Чи ви колись чули, щоб чеченці здавалися?
Сьогодні визначальний день.
Чи ви колись чули, щоб чеченці здавалися?
Майже всі вони воюють з московитами до останку, навіть коли лишається один на тисячу.
Чи ви колись чули, щоб московитам здалися одразу 46 чеченців? Як історик засвідчу - за 20 років російсько-чеченської війни такого не було жодного разу.
Кожен із чеченів - як двадцять росіян, а 46 - як полк.
Як правило, в умовах оточення чечени покришать пару рот, і ще при цьому їм вдається не всім загинути.
Однак сьогодні така кількість - 46 чеченів - здалися українцям.
Я впевнений, що не стільки через страх (хоча бояться смерті навіть чечени), а через безглуздість авантюри, на яку їх послали. Їх змусили воювати за русскій мір, який віками убивав їхніх предків, і проти українців, чий Тарас Шевченко написав поему "Кавказ".
Хочу нагадати, шо українці вже мали бойові зустрічі з "дітьми гір".
У 1918 році так звана "Дика Дивізія", зібрана із чеченів, інгушів і дагестанців, поїхала додому. Але в Денікіна залишилися кілька тисяч з них - ті, хто любив гроші або був прив'язаний до начальства.
Усі воні булі розгромлені українцями рівно 95 років тому, у серпні 1919 року в битві під Перегонівкою (на Уманщині).
У цей час на знищення армії Махна, що бентежила тили "білих", був кинутий 35-тисячний корпус білогвардійців, підсилених "Дикою Дивізією". Махно з обозом, складеним з жінок і дітей повстанців, відступав аж до Умані, де уклав угоду з армією УНР. Залишивши лікарям армії УНР своїх поранених, вождь знесиленої армії раптом перейшов у наступ.
Українська повстанська армія у ході битви у серпні-вересні 1919 року розтрощила добірні російські офіцерські частини і горян.
Вирішила долю атака кінної козацької "засадної сотні" на чолі з самим Махном.
Махновці знищили 1-й Сімферопольський, 2-й Феодосійський, Керченсько-Єнікальський, 51-й Литовський офіцерські полки, більшу частину кавалерійських бригад трьох білих генералів, а також захопили штаб денікінців.
Втрати білих склали 18 тисяч убитими і 5 тисяч полоненими, ті хто лишився, розбіглися по лісах, лічені з них повернулися до білих.
Далі армія Махна почала стрімкий наступ в тилу Денікіна, за пару тижнів захопивши територію аж до Маріуполя, Юзівки (нинішнього Донецька) і Перекопу. Російські білі частини, що наступали на Москву, виявилися відрізаними від своїх баз.
Звичайно, Російська імперія й до того зазнала цілої низки ударів, починаючи від Лютневої революції 1917-го. Але це був фінал.
Людина з однією легенею (інша в Махна була видалена в ув"язненні), що отримала 12 важких поранень, могла по кілька діб не злазити з коня. У той час більшовик Лев Каменєв назвав Гуляйполе "картинкою українського XVII століття".
Щоб пояснити успіхи Махна, радянська пропаганда навіть почала говорити про німецьких чи англійських військових радників (ну прямо як зараз). А насправді в результаті реквізицій тисяч "тачанок" на просторі Півдня України, Махно отримав мобільну армію, яка пересувалася швидше, ніж моторизовані армії часів ІІ Світової війни.
Махно зрозумів, що сотня вояків, які швидко рухаються, б"ючи по вразливих місцях ворога, сильніша за нерухому тисячу.
Крім того, силоміць мобілізовані у червоні й білі загони бійці часто воювали проти Махна безініціативно, лише під страхом кари.
