Блог | Темники від влади замінені на темники від олігархів
З нагоди Дня працівників радіо, телебачення та зв’язку України, який відзначається сьогодні, зверну увагу на те, що нинішній стан справ українських медіа має одну кричущу проблему, про яку чомусь прийнято не говорити.
Ця проблема полягає не лише в "олігархізації" медіа, а, головне, – в олігархічній монополії на ЗМІ. Тобто, якщо раніше для так званих олігархів було просто модою мати якийсь канал і вони не суттєво втручалися у редакційну політику медіа, то сьогодні, фактично, українські олігархи-реальні власники медіахолдингів прямо диктують генеральну політичну лінію в інформаційному мовленні каналів.
Класичний зразок такої "генеральної олігархічної лінії" ключових телеканалів України можна було прослідкувати під час місцевих виборів. Ніхто чомусь не бачив проблеми в тому, що у найбільш рейтингових програмах чи навіть новинах з’являлися лише ті кандидати, яких, умовно кажучи, в холдингу Коломойського підтримував Коломойський, в холдингу Львовочкіна-Фірташа підтримував Льовочкін, в холдингу Ахметова – підтримував Ахметов.
В цій ситуації журналісти, як я розумію, не робили навіть пасивного спротиву такій "олігархічній редакційній політиці", і тому виникла ситуація, коли мова йде не лише про незбалансованість і неправдивість подачі інформації, а про тотальний змістовний політичний контроль каналів з боку їхніх власників.
Я свого часу почав боротьбу з темниками влади, а тепер ситуація виглядає таким чином, що ці темники пишуть олігархи. Точніше, не пишуть, а дають вказівки по телефону – кого із політиків підтримувати, а кого – ні.
В такій ситуації є два виходи. Є вихід законний, і він же – революційний: привести у відповідність до Закону про телебачення і радіомовлення ліцензії ЗМІ (один власник – одна загальнонаціональна і одна регіональна ліцензія). Таким чином, відбудеться демонополізація медіа, і ключові українські олігархи матимуть не по 5-8 каналів, а по одному. Але для цього треба політична воля і серйозне бажання демонополізувати медіа…
І є другий, еволюційний шлях, який полягає у тому, щоб посилювати статус профспілок журналістів, зробити реальними договори між журналістами і власниками ЗМІ, і водночас самим журналістам боротися за те, щоб олігархи з-за кордону їм не надиктовували, які партії і кого з кандидатів на ті чи інші посади підтримувати в ефірі.
