Блог | Про що б задуматися новому міністру культури
Я люблю мюзикли і звернув увагу, що в кожному з півфіналів Євробачення-2016 (не рахуючи Джамали, яка взагалі починала свою кар’єру з мюзикла "Па") по 4 учасники з різних країн мали мюзикловий досвід, що красномовно свідчить про те, що хвиля мюзиклів з успіхом накрила і країни колишнього соцтабору.
Подумалося про Україну, і чомусь згадалися цифри зборів ДААСП за 2015 рік, які нещодавно озвучив новий керівник продюсер Дмитро Костюк: за весь минулий рік всі (як відомо, "збиткові") театри зібрали авторських відрахувань (з проданих квитків) у ДААСП більше, ніж весь разом взятий український шоу-бізнес. Майже в 3 рази.
І справа не тільки в тому, що всі українські театри - чесні по бухгалтерії та не хімічать з виплатами авторського роялті, як всі ці роки робить, наприклад, ДК "Україна" або МЦКМ "Жовтневий" . Відповідь очевидна: справа в моді на театр у всьому світі.
Театр, який у всіх цивілізованих країнах не є збитковим, а, будучи продюсерським за своєю суттю, заробляє на себе сам, робить своїх авторів і продюсерів мільйонерами, є інвестиційним майданчиком і платить своїм артистам дуже пристойні гонорари, не в порівнянні з нужденними нашими. Але в Україні зразка 2016 чомусь все навпаки: як і 20 років тому на грамофоні стара платівка: "ну, ви ж розумієте, у нас театр збитковий".
Читайте: Авторы vs Коррупция: попытка №5
Чи не час змінити хоча б пластинку (якщо шкода викинути грамофон) і перестати смішити театралів усього світу українським національним абсурдом в цій сфері, як свого часу автогромадськість двигуном позаду у "Запорожця"? Може, досить гратися в "театр ім. СРСР" (де театр російської драми в Києві називають іменем Лесі Українки) і час брати нарешті орієнтир на досвід найавторитетніших театральних держав світу - США і Велику Британію, на їх рецепти і ноу-хау?
Там театр, звичайно, настільки ж мало представлений на ТБ, як і у нас, але є інтернет, пі-ар ніхто не відміняв, і це не заважає театральному кварталу Нью-Йорка та Лондона заробляти мільйони, а зіркам Бродвею та Уест-Енду жити в шикарних апартаментах і будинках.
Як скоро киянин, молодий талановитий театральний актор, може розраховувати на власну 1-2 кімнатну квартиру (як мінімум)? 10..15 ... 20 років роботи, якщо пощастить і дійде черга? У це хтось вірить? Але хіба то справедливі соціальні стандарти для творчої молоді, не кажучи про мотивацію, натхнення etc? Чи питання краще переадресувати адептам совдепівського театру (де, доречі, це було і досить гідно)?
Чому б наразі не замислитися й про інше: скільки тих же квартир молодим акторам Києва можна було купити або побудувати за ті 100 мільйонів гривень, на які столичний бюджет в 2015 продотував муніципальні театри і вони їх плюс\мінус успішно "проїли"? (І за таким же принципом порахувати квартири для молоді і акторів середнього віку в театрах, які перебувають у підпорядкуванні Міністерства культури.) Якщо в 2015-му збиткові театри принесли більше доходу, ніж весь український шоу-бізнес*, то що буде, коли українські театри стануть такими ж беззбитковими, як театри американські й англійські? Може, поборемося за це?
Читайте: "Столична культура-2018": BACK in the USSR
Може, досить сором'язливо не помічати очевидного і потурати українській національній нісенітниці про збитковість театру в окремо взятій Україні? Кому, якщо не безстрашному голосу Майдану - сучасному театральному актору, патріоту і, сподіваюсь, стратегу - сказати прямо про свою готовність за це боротися, і почати змінювати ситуацію на краще, створювати передумови до того, щоб українська театральна галузь стрімко розвивалася.
Бо поки що соромно від того, що український театр заробляє в ДААСП і в казну більше, ніж український шоу-бізнес, але при цьому всі театральні актори знають, що грошей, креативу, шику і якості в українському шоу-бізнесі більше в рази. І від того, що відпрацювавши 2 аншлагових мюзикла "Мама сказала:"НІ" в грудні 2015, в театрі Франка(!) його ідеолог, автор музики і пісень, медіа-персона, виконавиця головної ролі, і, врешті-решт, зірка шоу-бізнесу Марія Бурмака заробила аж ... 500 грн. Навіть в Монголії її оцінили б більше, ніж в $ 20.
Читайте: Підсумки 2015 року: топ-5 столичних мюзиклів та топ-12 персон і подій
Відношу до риторичних питання про те, чи зможе український шоу-бізнес побити доходи українського театру, якщо керівництво ДУСі або ДК "Україна", паче сподівань чесно, як в будь-якій поважаючий себе країні (ба, навіть в Росії), скаже "баста" корупції і почне виплачувати авторське роялті відповідно до загальноєвропейських норм.
