УкрРус

"Партія війни" йде ва-банк

Вчорашній день у інформаційному просторі було позначено істеричними спробами представників так званої "партії війни" піти в інформнаступ і розпочати "бомбардування" своїх політичних опонентів на всіх ідеологічних фронтах.

Антон Геращенко – "права рука" і "голос" міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова – виступив з різкою критикою президента, нагадавши йому 2005 рік і розкритикувавши як президентський варіант закону про створення Антикорупційного бюро, так і оголосивши підозри щодо корумпованості президентського оточення. Додайте ще висловлювання про необхідність негайного прийняття Закону про імпічмент – і повний букет в зборі. Іноді заяви Геращенка балансували на межі звичайної пристойності, що вказує: очевидно, підстав для нервування є чимало.

Йому в унісон виступив ще один депутат з ближнього кола Авакова, Олександр Кірш, який долучився до аргументів Геращенка щодо недоцільності голосування за президентський варіант закону про Антикорупційне б’юро: мовляв, цей закон призведе до узурпації влади президентом.

Геращенка і Кірша зрозуміти можна: Аваков боїться втратити важливі важелі впливу, а заодно "Народний фронт" боїться посилення президентської вертикалі.

Натомість Вікторія Сюмар отримала подвійну поразку. Здавалося б, драконівські норми щодо інформпростору, які пропонувалися представниками "Народного фронту", вже ось-ось мали втілитися. Неприємним сюрпризом для ініціаторів цих законів стало те, що вранці 3 лютого стало відомо про продаж російською стороною 29% акцій каналу "Інтер" українським акціонерам (Д.Фірташу і С.Льовочкіну). Тобто, з рук нападників на "Інтер" було вибито вагомі козирі, якими вони користувалися протягом минулого місяця (мовляв, Росія через канал "Інтер" може здійснювати інформаційну експансію). По-друге, за закон "Про внесення змін до деяких Законів України щодо посилення застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення" проголосували лише 189 народних депутатів, що викликало величезне роздратування у середовищі "Народного фронту". Ще б пак! Більша частина коаліції закон не підтримала.

"Верховна Рада явно більше керується Льовочкіним та інтересами олігархів, аніж коаліцією та інтересами української держави, яку нам не завадило б збудувати. А то живемо на руїнах совка, лишаємо політику на підтанцьовках в олігархів і красиво заявляємо про "відданість європейським стандартам", навіть не особливо вникаючи що воно таке", - з гіркотою написала Сюмар у своєму фейсбуку. Хоча – варто зауважити: проти закону голосувало чимало людей, яких відносять до групи Коломойського і яких навряд чи можна запідозрити у любові до Львочкіна.

Нарешті, третій інформаційний удар вирішив здійснити Дмитро Тимчук, такий собі "барон Мюнхгаузен" українського інформпростору. Свого часу один із депутатів пожартував, що якби Тимчук жив у Німеччині у часи Другої світової, то на початку травня 1945 року німці були би свято переконані: війська Вермахту вже дійшли до Якутська. Так от: Тимчук побачив "руку Москви" в заяві Опозиційного блоку та у внесеному у Раду законопроекті, що передбачає звернення до міжнародних організацій з вимогою ввести в Україну миротворчі війська. Звісно, цього не можна робити, заявив Тимчук. Ми ж втрачаємо Донбас (безглузді і бездарні втрати "гарматного м’яса" і мирного населення нас не хвилюють, правда ж?)! Більше того: Тимчук звідкись знає, що миротворчі сили ООН будуть складатися виключно з росіян, казахів, білорусів і вірменів. Ну і – звісно ж! – дана ініціатива є російською розробкою.

Пам’ятаєте історію міністра оборони США Форрестола, який, збожеволівши, викинувся з вікна з криком "Росіяни ідуть!"? Тимчук, здається, поступово уподібнюється Форрестолу, намагаючись угледіти "руку Москви" у будь-якій конструктивній пропозиції, яка би могла допомогти вирішити проблему протистояння на Сході.

"Партії війни" потрібна війна. Їм мало того, що в країні гримлять вибухи. Їм потрібно помножити криваву війну на війну містечкову – війну з президентом, війну з Льовочкіним, війну з Опозиційним блоком, далі (можна прогнозувати) – війну з Тимошенко (її фракція не голосувала за диктаторський закон по ТБ), можливо – аж до війни з Коломойським (адже Геннадій Корбан виступив з несподівано миролюбивими заявами та тверезою оцінкою ситуації на Сході). "Партія війни", сучасні якобінці і більшовики у одному флаконі, йдуть ва-банк проти всіх опонентів одночасно.

І цьому є кілька пояснень.

Головне з них – у прихильників радикальних дій надто мало часу.

5 лютого до Києва прибуває Держсекретар США Джон Керрі, який, як відомо, є прихильником пошуку компромісу у питанні війни на Донбасі. Керрі – це не "яструб" Байден. Керрі вважає, що підтримувати в Україні потрібно Порошенка і його лінію, у той час, як віце-президент США схильний до підтримки української "партії війни". за результатом візиту Керрі у Київ та Москву, його доповідей, а також за результатом майбутньої поїздки Порошенка у США буде значною мірою формуватися концепція подальших ініціатив Обами щодо Росії і щодо українського питання. Чи не випадково "партія війни" саме зараз активізувала свою агресивну риторику? І не лише риторику?

Далі. Незважаючи на спротив колег по коаліції, президентське середовище протискує власний варіант Антикорупційного бюро і ідею щодо створення військової поліції, підконтрольної президенту. Враховуючи той факт, що народний депутат Сергій Каплін (Блок Петра Порошенка) вже звинуватив уряд Яценюка у корупції, яка значно перевищує за обсягом корупцію в урядах Азарова, не складно уявити, чиї справи можуть потрапити у поле зору борців з корупцією у випадку створення Антикорупційного бюро (звідси така агресивна риторика Геращенка на адресу президента).

Провал антиІНТЕРівського законодавства у Верховній Раді ставить під загрозу ідею створення потужного медіа-холдингу, про який протягом тривалого часу говорять у журналістському середовищі. Закриття "Інтеру" усунуло б потенційних конкурентів і розчистило би шлях до практично монопольного формування інформаційної політики на ТБ. Не вдалося. Зачистки інформпростору під одну політичну силу напередодні чергових виборів не станеться.

Зрештою, "партія війни" відчуває брак ідей і здобутків. Улюблена фішка – оголошувати "рукою Москви" все, що не входить у їх концепцію, - теж приїлася. Відчайдушна інформаційна атака виглядає кумедно. Коли грізні якобінці стали жертвою власного ж культу ненависті і терору, один із сучасників сказав: "Іноді скорпіон жалить сам себе своєю ж отрутою".

Чим не епіграф до вчорашнього дня у інформаційному середовищі?

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги