Блог | Хто і чому може залишитися без пенсії
Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман у своїх заявах щодо зменшення майбутнього пенсійного віку, скоріше за все мав на увазі зменшення переліку професій людей, які виходять на пенсію раніше. Так, за інформацією міністра соціальної політики Андрія Реви сьогодні середній вік українських чоловіків, які виходять на пенсію – не 60 років, а 40 років. У нас є багато професій, на яких працюють чоловіки і саме вони виходять на пенсію раніше (це, наприклад, військові чи шахтарі). Відповідно до соціальних стандартів, роботодавець, працівники якого, мають небезпечну роботу (яка виснажує їх організм) повинен раніше відправити їх на пенсію. І саме цей роботодавець повинен створити грошовий фонд, з якого виплачуватиме гроші працівнику до його офіційно пенсійного віку, встановленого законодавством.
Актуальним зараз є питання, чи люди, яким нині 35 років у майбутньому втратять виплати через нинішнє тривале встановлення пенсійної реформи. Будуть такі українці фінансово забезпечені чи ні – залежить від того, що ми отримаємо через 25-30 років.
Сьогодні в Україні функціонує державна солідарна загальнообов’язкова система, яка є фактично головною. Інший шлях забезпечення – система накопичення громадян. Так, суспільство постійно перебуває перед дилемами: обов’язкова або добровільна, солідарна або накопичувальна, державна або приватна системи… Насправді обирати не треба: всі ці речі повинні бути складовими однієї комплексної системи пенсійного забезпечення. Ми повинні використати усі переваги… і якщо ми це зробимо, це буде означати, що 35-річна людина у майбутньому буде забезпечена. Є всі підстави, що ми таке зробити можемо, головне менше дискутувати і більше діяти та модернізувати.
Що мається на увазі під модернізацією? Кабмін затвердив своєчасну і правильну концепцію у якій йдеться про скорочення штату, створення електронного реєстру, впровадження процедур, які властиві для фінансових установ публічного права (впровадження внутрішнього аудиту, наприклад, чи впровадження моніторингу "чотирьох очей"). Окрім того, у новій концепції передбачено отримання інформації про свою пенсію у будь-якому відділені України. Від Радянського Союзу ми отримали у "спадок" систему, коли пенсіонер був прикріплений до пенсійного відділку, який знаходить біля місця його проживання. Та ситуація докорінно змінилася після початку конфлікту на Донбасі, адже люди змушені були мігрувати. Отож, ми повинні забезпечити виплати у будь-якому куточку країни. Такого ще нема, але її (систему. – Ред.) повинні створити до 2020 року. Слід розуміти, що так довго доведеться чекати через те, що всі, які є на сьогоднішній день (а це понад 12 млн) – паперові. І до 2017 року в електронний варіант їх переведуть на 20%. Відповідно, щоб перевести 12 млн слід мати час.
Говорячи про пенсійну реформу слід відзначити, що в нас є ще один документ, який скоро запрацює – меморандум МФВ. У ньому зазначено, що ми змінюватимемо пенсійний вік. Йдеться про зменшення кількості людей, які виходять на пенсію достроково. Також в документі йдеться про "дотягування" пенсій до мінімального розміру, коли людина, наприклад, мало сплачувала до пенсійного фонду і якщо подивитися на формулу обрахунку, то пенсія їй має бути замала. У цьому випадку, коли пенсія менша мінімальної, вона має утримуватись соціальними бюджетами. Так, це "дотягування" відбувається з пенсійного фонду, що покладає на нього невластиві витрати (виходить, ми не індексуємо пенсії тим, хто добровільно і добросовісно сплачував парафіскальний податок). Таким чином, для того, щоб отримати пенсію 35-річним, нам треба модернізувати солідарну систему і перекласти ці невластиві речі на держбюджет.
Читайте: Хотите достойную пенсию? Накапливайте
Окрім того, нам треба терміново впровадити другий рівень пенсійної реформи. Чому? На системному рівні, коли є розподіл держбюджету, той хто його наповнює, має право ним і розпоряджатися. Так, саме люди повинні сказати, куди спрямувати кошти. Зрозуміло, що нині в пріоритеті військова підтримка, позаяк якщо ми зараз не забезпечимо людям життя, то не буде кому у майбутньому виплачувати пенсії. Тому зрозуміло, що під час бюджетного планування пріоритети змістили і кинули гроші на оборонну систему. Та не треба забувати, що у МФВ лише одна мета: їм важливо, щоб Україна повернула кошти з відсотками. Саме тому важливо, щоб соціальна сфера для нас стала пріоритетною. Навіть, якщо в 2017 році ми ще не встигнемо реалізувати пенсійну реформу, то запровадження її другого рівня має бути обов’язковим.
Справа у тому, що всі останні зміни, які реалізувала наша держава, були на користь або країни, або роботодавця. До прикладу, зниження єдиного соціального внеску призвело до дефіциту пенсійного фонду і це "зіграло на руку" роботодавцям та підприємцям… втім через цей дефіцит постраждала держава. Так, ми почали "захищати" державу шляхом зменшення її обов’язків перед наступними генераціями пенсіонерів, які виходитимуть на пенсію за іншими правилами. Тобто, ми впроваджуємо правила, за якими держава отримує компенсатори і зменшує свої зобов’язання (так званий "імплікований борг" перед пенсіонерами). В мене питання: а в якому тоді виграші людина? У цьому трикутнику слід розробити стратегію під час якого всі будуть на рівних умовах. Тут на допомогу приходить система накопичення. Таким чином, пенсія буде надходити з двох джерел: державного солідарного та власного накопичувального.
І наостанок розповім про третій рівень пенсійної реформи – добровільний. Для її повної реалізації треба створювати податкові переваги. Власне, відповідні зміни у податковому кодексі уже напрацьовані і передані депутатам ВР. Мова йде про те, що людей будуть стимулювати до власних накопичень. Втім держава повинна гарантувати надійне збереження цих коштів. Саме цей останній крок забезпечить загальну повноцінну картину пенсійної реформи.
Підсумовуючи зауважу, що у світі не існує єдиної повноцінної пенсійної системи, яку б можна було запозичити з інших країн і нею користуватись. Так, ми полюбляємо опиратися на досвід інших держав, але слід зрозуміти, що універсальної панацеї немає. Кожна система формується на концепції довіри чи недовіри до конкретних інстанцій, а тому не треба брати конкретні зарубіжні моделі і нав’язувати українцям. Ми повинні розробити свою тактику, яка буде ідеально працювати у наших реаліях.
