Блог | Ми живемо в стані "розмінної монети"
Вибори без можливості вибору - це те, що сьогодні підштовхує говорити політиків про скасування чи перенесення виборів на території Донецької та Луганської областей. Вибори - це процес обрання народом влади, єдино законний та правильний варіант очищення влади, змінити не просто обличчя, а підвищити її якість. Але що робити в нашому випадку, коли протягом 24 років в ці крісла сідають одні і ті самі люди, коли вибори проходять не на дільницях, а в "високих кабінетах" великих підприємств, коли міняючи обличчя, ми не міняємо апарату, як розірвати це порочне коло?
Про вибори
Перш за все, давайте тверезо подивимось навколо, оцінимо сьогоденні реалії. Зовнішня військова агресія з боку Росії, що вже не приховує а ні сама Росія, а ні її прихильники. Спочатку Російські військові захопили всі бази ЗСУ на Кримському півострові. Потім, підбурюючи населення та фальсифікуючи вибори, привели там до влади людей лояльних до Кремля. Згодом, з порушенням світових норм та законів, приєднали півострів до складу Росії. Погоджуюсь, частина тих хто там мешкає це радо вітали. Ось це вже проблема України, а не Росії. Це ми втратили частину унітарної країни, а Росія її здобула. Ми це допустили, ми в широкому розумінні, ми як нація, як країна перш за все, а не персонально якийсь політик.
Потім настала черга материкової частини України. Кампанія по окупації була широко розгорнута, ми змогли дати відсіч першій хвилі атаки. До другої ми виявились вже не так добре готові, тому коли почалась військова окупація, ми почали втрачати території. При чому перша та друга хвилі тривали сукупно місяців десять. Зараз триває третя хвиля - політична окупація. Подивіться, активних бойових дій вже не ведеться з початку весни, все це лише локальні перестрілки. При тому активно, на тимчасово окупованих територіях, відбувається становлення нових невизнаних світом республік. "Попєрєдніки" які вдало обкрадали нас, зараз сидячи в Ростові та Москві, розповідають про біду яку приніс "майдан", про спасіння України. Вони програли президентські та парламентські вибори, але мріють взяти реванш. Саме тому значно більшу вагу будуть мати чергові місцеві вибори, що призначені Верховною Радою на 25 жовтня. Саме на них Росія планує привести до влади лояльних до себе людей.
Кожна політична сила знає, саме при проведені місцевих виборів до влади, можна привести лояльні до себе кадри. Далі, вже спираючись на ці кадри, можна говорити про успіх на парламентських та президентських виборах. Оскільки адмінресурс у тебе в руках. Так вибудовували свою владу партії, що приходили до влади не на один день: Батьківщина, Свобода, Партія регіонів - нині Опозиційний блок.
Потужність місцевих бізнес еліт залишається на дуже високому рівні. Вони використовують партії лише як інструмент досягнення мети, їм все одно яка буде назва партії, який її колір. Чергові місцеві вибори для них гарна можливість провести своїх людей, завдяки якім вони далі будуть реалізовувати власні інтереси. Що робити в цій ситуації, проводити вибори чи чекати. Якщо чекати, то скільки?
Світова спільнота вимагає від нас провести вибори на всій території Донецької та Луганської області. Виникають одразу ж два логічних питання "як" і "навіщо"? Менше року тому на тимчасово окупованих територіях були проведені вибори, що вони змінили? По суті: дали можливість легалізуватись людям зі зброєю в руках. Тепер всі ті хто воює з українським народом сміливо називає себе депутатом молодої республіки. Чи стали вони від цього більш професійними і чи стало легше людям там жити, навряд чи. Провівши нові вибори на тих територіях, ми не оновимо владу; не відбудеться те за ради чого варто проводити вибори – кадрові зміни, обрання тих, хто почне працювати на вирішення проблем що там існують.
Про реформу
Проведення виборів на тій території Донецької та Луганської області, яку ми змогли відстояти від окупанта, нажаль, також не змінить ситуації на краще. За цей короткий час суспільство не подорослішало, люди не навчились цінувати своє право, що гарантує конституція - обирати та бути обраним. Сьогодні ми маємо виходити не з того щоб сподобатись комусь, чи дотриматись принципу демократичності і обов’язково провести вибори. Роблячи якійсь крок, ми - як нація, маємо аналізувати його та розуміти для чого, що це нам дасть.
Сьогодні я працюю в регіональному офісі реформ, ми сприяємо у впровадженні Закону України "Про добровільне об’єднання територіальних громад". По суті своїй даний закон є фундаментом всієї децентралізації в Україні, оскільки при передачі повноважень і коштів їх потрібно комусь передати в розпорядження. Якщо ми візьмемо існуючи територіально адміністративні одиниці - місто та район, вони зможуть прийняти ці повноваження без будь-яких проблем. Розглядаючи сільські та селищні ради, ми побачимо, що ці повноваження не можливо передати, оскільки там просто відсутні відповідні служби, які мають їх приймати та фахівці. Саме тому, даний закон дозволяє сформувати нові територіально адміністративні одиниці – громади. При чому, ці громади можуть бути сільськими (маючи адміністративним центром село), селищними (маючи адміністративним центром селище), міськими (маючи адміністративний центр місто). Ця реформа дозволяє нарешті, простим людям прийняти на себе весь рівень відповідальності, повноважень та коштів які їм необхідні, аби вирішувати проблеми які щодня виникають.
Сьогодні нас радо зустрічають в селах та селищах, але коли ми проводимо зустрічі з районним керівництвом та районним депутатським корпусом, нас сприймають як ворогів. Це є зрозуміло, дана реформа забере всі повноваження у районів, передавши їх в села, в громади. Через цю реформу ми руйнуємо той адмінресурс, що мали місцеві бізнес еліти. Цим ми руйнуємо плани Росії на федералізацію України, та можливість провести реванш з боку "відомих олігархів". Через райони вони контролювали ситуацію, вирішували на свою користь всі питання, в тому числі і фінансові. Контролюючи районний рівень, вони легко контролювали всі сільські та селищні ради.
Дана реформа стала ще одним інструментом ведення війни з зовнішнім агресором та внутрішнім ворогом нації. Для завершення процесу об’єднання будь-якої громади, в ній мають пройти вибори. На яких люди оберуть собі голову та спільний депутатський корпус. Об’єднанні громади стануть основою всієї влади в Україні. Вони будуть самостійно розпоряджатись своїми коштами, землею, майном та прийматимуть рішення на місцевому рівні як їм жити далі.
Проводячи вибори сьогодні тільки в громадах, там де люди визначились що вони хочуть жити в унітарній Україні, за законами України, ми можемо отримати результат свідомого обрання представників органів місцевого самоврядування.
Обираючи свій шлях
Створюючи громади та проводячи там вибори, ми будемо стимулювати суспільство до участи не тільки в виборчому процесі, але і в житті країни. При тому що США та Європейська спільнота, граючи в демократію, змушує нас проводити вибори на територіях де виборів ніколи не було, їх заміщали призначенням, ми маємо не забувати чого ми хочемо і як ми можемо цього досягнути. Також варто пам’ятати, що в кулуарній грі на міжнародній арені, ми - лише розмінна монета.
Сьогодні ми не може жити просто з бажанням "щоб ця війна по швидше закінчилась і все стало як було". Ми мусимо усвідомити: війна закінчиться лише тоді, коли ми оберемо власний шлях розвитку. Раніше в нас не було свого шляху, своєї позиції; весь цей час ми були розмінною монетою і робили те що скаже сусід. Настав час усвідомити: хто ми і зробити свій вибір.
Це все лише суб’єктивні думки, власні спостереження за перебігом подій, без претензії на реалізацію. Але погодьтесь, добре коли людина має свою власну думку, а не сліпо біжить за тим що скажуть в Мінську, Москві чи Вашингтоні.
