УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Ирина Геращенко
Ирина Геращенко
Народный депутат Украины

Блог | Що йому, патріоту, дєлать в Москві?

Що йому, патріоту, дєлать в Москві?

4.30 - підйом і збори в аеропорт. 6.15 - виліт на Мінськ. О, кого тільки не зустрінеш на цьому рейсі, 90% пасажирів якого насправді транзитом летить до Москви. Дехто, як "голубий воришка", ховає очі, бо ж що йому, патріоту, дєлать в Москві, а тут засікли... Ці ранкові рейси часто забиті колишніми регіоналами і нинішніми завсігдатаями російських ТБпутіншоу... І замість паспортного контролю можна ставити співробітника СБУ, бо до багатьох пасажирів ой скільки питань.

Мінськ. Паспортний контроль. Проти мого прізвища, мабуть, якийсь особливий ярлик тепер висвічується, бо вони пропускають миттєво і ще й співчутливо запитують, чи були в мене проблеми з в'їздом в Білорусь. Ні, відповідаю, то у вас були проблеми з ФСБ з моїм в'їздом.

Читайте: Как же вы посмели обидеть верующих, изверги рода человеческого?

З 10 до 18 - виснажливі переговори, що вичавлюють, як лимон. Навпроти - росіяни, які роблять вигляд, що "я не я і хата не моя", а ще запрошені ОБСЄ - представники "покорьонних РФ народов", і то особлива пісня. Найстрашніше - це безрезультатність, відмороженість ОРДЛО, яким глибоко начхати на всі гуманітарні наші прочитання і аспекти, заручників і інші сентименти, бо поки що їм від ФСБ не дали дозвіл на звільнення наших. І перехоплює горло від відчаю, так хочеться результату, так хочеться звільнити і потиснути руки, і щоб дружини сміялися і плакали від радості. А ще - сьогоднішня хамська витівка бойовиків з паспортом загиблого, вбитого ними Василя... І на то була вже і ще буде наша реакція. Бо не забудемо.

І природа сьогодні була як наш настрій. В Мінську - справжнє торнадо, я такого буревію давно не бачила. Зламані не дерева, а цілі посадки поблизу міста, лежачі сосни, відірваний шмат даху в аеропорту і крихітний двомісний перевернутий і понівечений літачок, що валявся на летовищі.

Читайте: Запад впервые назвал вещи своими именами

Цей буревій - як те, що відбувається в душі, коли здається, все перевернуто і зламано, але потрібно йти далі. Дуже важко. Морально виснажливо і важко. Але хлопцям там і їх родинам в тисячу разів важче. Тож не маємо права опускати руки. Вже завтра знову і знову стукатимуся в усі дипломатичні двері з вимогою не забувати про заручників і разом їх звільнити.

Дякую Господу, що цей день позаду...

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...