Блог | Щоденник нареченої: вологі серветки вам в поміч
Своїми враженнями про, назвімо це "передгодинами" підготовки до весілля з нами поділилися подруга. Вийшло щось на кшталт записника – щоденника нареченої. Увесь текст подаємо від першої особи.
О п’ятій ранку до мене мала прийти стилістка-перукарка, тож з ліжка я встала о четвертій. Ні не проснулася, просто встала, усю ніч пролежала без сну. Сліди безсонної ночі, наче написані на обличчі – темні круги під очима-щілинками. Очі а-ля китайка маю завжди, коли не посплю принаймні годин вісім. Що ж, перетворити мої щілинки на очі типу Анджеліни Джолі – це завдання стиліста.
Як же хочеться пити! Ще десять хвилин до приходу майстерки, а я не знаю куди подітися. Домашні сплять, а я думаю лише про те, як не п’ючи вгамувати спрагу. О! З’їм яблука. Ні, не вихід, у ньому рідини багато. Краще два банани. Чому я просто не вип’ю склянку води, від думки про яку рот аж спазмує? Якщо ви подумки задаєте це питання, значить ви ніколи не одягали мегапишної весільної сукні із спеціальним каркасом на якому уся ця краса тримається. Саме таку сукню мені одягати через п’ять хвилин. Думаєте я справлюся із нею у туалеті? О, нарешті стилістка прийшла!
Читайте: Бытовуха "ЛНР", или Уберите свои тряпки
Боженько, це я?! "Таню, Таню, подивись на мене!, - кличу сестру. – Що вона наробила із моїм обличчям?".
Вона – це стилістка-перукарка, універсальна "майстриня", яка попрацювавши наді мною три години і забравши у кишеню досить пристойну суму грошей вже встигла покинути мій дім, зі словами: "Ну ти і красуня!". Я не красуня! Я схожа на птеродактиля!!! Гаразд, глибоко дихаю, намагаюся бути об’єктивною. Зачіска – норм, ледь помітні кучері, як я й хотіла. Але обличчя! Мені хочеться ридати, але ж не можна, ану ж косметика не водостійка? "Казала тобі не економити на стилістці, - каже сестра скептично дивлячись на мій макіяж (ех, краще б збрехала, що я красуня). – Ну, і, що тепер робитимеш? Виходимо за годину!".
Боженько наділив мене високим ростом та худою фігурою. Обличчя не дисгармонією з тілом –худе, чітко видно скули. Загалом на зовнішність не скаржуся. Свої скули завжди вважала родзинкою зовнішності. Так було до сьогоднішнього дня. Ну навіщо ця чортова стилістка так сильно їх виділила? Моє обличчя нагадує лице мумії – таке саме сухе і зловісно скулясте! А очі! Я ж просила не робити занадто сильного акценту на кутики. Тепер схожа на косооку китаянку! Я наче Воландеморт із кучерями та у пишній сукні… Двадцять хвилин до початку!
Читайте: Жаркое лето 2016 в "ЛНР", или Гранаты летят высоко-высоко
Гаразд-гаразд, я не стиліст, але іншого виходу нема. Де мої вологі салфетки?
Що ж, обличчя без тонального крему, без пудри, без бронзаторів, без консилерів, без рум’ян, без … а, забула назви. Добре, що прищів нема та шкіра не жирна. Мій макіяж – це матовий блиск для губ світло-персикового кольору та об’ємні накладні вії (добре, що таки вмію їх клеїти). Так, я змила працю стиліста! Добре, що косметика таки не водостійкою виявилася. Весільний макіяж зробила самостійно. І, знаєте, так краще.
Жодних висновків, жодного моралізаторства, мені час бігти, і так уже на двадцять хвилин усіх затримала.
