УкрРус

Ціною власного життя: він так хотів побачити її заплетені косички

  • Руслан Коношенко з дiтьми
    1/4
    Руслан Коношенко з дiтьми | © facebook.com

Народжуються діти,

В воєнний час страшний,

І щоб їх захистити

Хтось винен йти у бій.

Але допоки в серці

В жіночому любов,

Життя не перерветься,

Відроджуючись знов!

Вірш Руслана Коношенка

викарбуваний на могилі Героя

Події АТО, що пов’язані з обороною Донецького аеропорту, за своєю масштабністю і продемонстрованою самопожертвою та героїзмом наших військових, вже увійшли не тільки до нової історії України, а й світу.

Відомо, що кожну історичну подію творять люди. Кіборгами охрестили тих, котрі боронили українську землю, та впродовж 242 діб утримували летовище від нападів російських окупаційних військ. Розривів снарядів не витримували бетонні блоки, лише мужні українські чоловіки спроможні були встояти. Вони стояли на смерть, мужньо і без докорів сумління, заради життя: дітей, дружини і батьків.

Одним із цих кіборгів був Руслан Коношенко, старший солдат 81-ої окремої аеромобільної бригади (90-й окремий аеромобільний батальйон). Доля подарувала Русланові дружину Людмилу та щастя бути батьком, у подружжя народилося трійко діток: Олексій (2005 р.н.), Максим (2009 р.н.) та Каріна (2014 р.н.). Через ту ж таки долю, вони залишились на самоті і більше ніколи не побачать батька. Руслан Коношенко загинув в терміналі Донецького аеропорту 20 січня 2015 року, прикриваючи евакуацію поранених побратимів. Завдяки йому, всіх 17 поранених змогли вивезти і всі вони залишились живі, крім Руслана, який лишився у пам’яті рідних та побратимів.

"Руслан нічого не боявся, не ховався, прийняв звістку про відправлення в аеропорт як черговий виклик долі. Розумів, якщо не він, то хто ще піде захищати нашу сім’ю?", - з сльозами на очах розповідає тепер вже вдова Людмила Коношенко. Вони познайомились на ринку Кам’янця-Подільська, де Людмила продавала картини із зображенням кораблів. "Руслан тоді якраз повернувся з строкової служби, а служив він в Одесі, на кораблі. Він одразу звернув увагу на ці картини, вирішив собі придбати декілька на пам'ять. Познайомились, розговорились, а потім й побралися", - каже Людмила.

Подружжя Коношенків завжди намагалось робити все разом. Розповідаючи про чоловіка, вдова Людмила каже, що він був спокійним, добрим, ніколи не сварився, дуже любив гратись з дітьми. "І досі не віриться, що Руслана вже немає. Я до останнього вірила, що він у полоні і ми незабаром побачимось (рідні припускали, що Руслан міг потрапити в полон, адже після бою, його доля була невідома. Тільки через три місяці тіло Героя доставили у Дніпропетровськ, де його і впізнали). А як він хотів побачити Каріну (наймолодша донька) з заплетеними косичками…Треба мені самій тепер виховувати дітей, поставити їх на ноги. І хай би війна швидше завершилась", - говорить вдова Людмила Коношенко.

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", Руслан Коношенко нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно) та знаком "За оборону Донецького аеропорту" (посмертно).

Нині у кіборга Руслана Коношенка лишилась дружина Людмила та троє діток. Максим цьогоріч піде до школи, а Каріна – до дитячого садка, та й Олексій вже стане п’ятикласником. Для Людмили це додаткові витрати, тож давайте разом допоможемо їх розділити, попіклувавшись про дітей Героя.

КОНОШЕНКО ЛЮДМИЛА АНАТОЛІЇВНА LIUDMYLA KONOSHENKO 4188370025830657 (Райффайзен банк Аваль)

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги