УкрРус

Лети літак, не соромся

Випадок з поламаним літаком, за допомогою якого намагаються врятувати українців у Непалі, мало кого залишив байдужим. Вітчизняні журналісти ледве стримують сміх під час освітлення цієї події. Російські Гебельс-медіа смакують кожну деталь цього епізоду. Колишні соратники Януковича зловтішно шкіряться у бік Шкіряка і репетирують перед дзеркалом образливі коментарі на його адресу.

Але насправді, нам – жителям держави, яка на двадцять четвертому році самостійного існування опинилася в такому жалюгідному стані – не має бути смішно. Тут впору плакати. Бо все дуже серйозно. Сфера подолання надзвичайних ситуацій – це одна з найважливіших і найбазовіших галузей державного управління, яка має бути у фокусі уваги суспільства і держави. Тому що від ефективності її функціонування залежать долі людей та їх майна.

Особливо це важливо в таких державах як Україна, яка вимушена воювати за свою незалежність з сильним і підступним ворогом, що схильний до прояву фантазії у своїй терористичній активності. І коли ця галузь нездатна навіть забезпечити перевезення людей із небезпечного пункту А в умовно безпечний пункт Б, то тут є про що замислитись.

Так, є "окольні" шляхи вирішення цієї проблеми. Можна попроситись на борт повітряних суден з інших, більш "дорослих" держав. Вітчизняні олігархи можуть зробити красивий PR-жест і найняти чартерні рейси для порятунку співвітчизників, хоча щось мені підказує, що до такого ніхто не додумається (якось це нерентабельно – рятувати людей за свій рахунок). Врешті-решт, президент може виділити свій президентський літак для цієї справи. І це може бути політичною родзинкою на роки вперед.

І скоріш за все державними мужами буде обрано якийсь подібний нестандартний варіант. І використавши його, вони видохнуть, перехрестяться, випишуть собі премію за кмітливість і нешаблонність управлінських підходів, і забудуть про всю цю історію. До наступного подібного випадку.

Але ж більше не можна ризикувати життям громадян і смішити весь світ своєю безпорадністю. Треба вирішувати цю проблему. Бо ми і далі прирікаємо себе на те, що наші життя в разі надзвичайної ситуації будуть залежати від вміння відповідальних чиновників вишукано викрутитися і обдурити долю. А в такій сфері як раз потрібна шаблонність, потрібне чітке, доведене до автоматизму, виконання стандартних процедур із порятунку людей.

На жаль, майже немає сумнівів, що держава не зробить з цієї історії серйозних висновків. Або нам як завжди запропонують якісь показушні паліативні дії – кадрові перестановки, наради за участі вищого керівництва держави, чергові поправки в чергові закони, перейменування служби тощо. Або скажуть, що держава вже почала наводити лад у ДСНС – всі ж бачили як було затримано (в прямому ефірі) колишнього голову цього відомства. Мовляв, просто ще не встигли за ним все налагодити. Або згадають про безпорадність сусідських рятувальних служб під час пожеж в Забайкаллі, де під байдужим поглядом влади вигоріла територія розміром з європейську країну. Або будуть посилено шукати крайніх, кидаючись звинуваченнями від ДСНС до Міноборони і у зворотному напрямку.

Одним словом, державні мужі знайдуть що нам сказати. Але чи мають їх слова нас заспокоїти? Ми ж і далі залишимося в заручниках у неефективного і неспроможного державного апарату, тільки вже з новими поправками у законах, новими обличчями, новими формами одягу у рятувальників. До того ж, ми саме тому і обрали європейський шлях розвитку, щоб у нас таких ситуацій більше не виникало. Щоб ми в своїй державі долали прояви совку, а не заговорювали їх. Щоб стандартні проблеми у нас вирішувалися стандартними способами, послідовно, методично, професійно.

Вже ж була в нас пожежа, де громадяни України загинули тільки тому, що у пожежної служби не було драбини відповідної висоти. Тоді теж було багато галасу, політики обурювались, чиновники обіцяли зробити висновки…Але якщо, не дай бог, ця ситуація повториться, чи буде ДСНС спроможною допомогти людям? Питання залишається відкритим.

До чого все це? А до того, що ми – суспільство – маємо на цей раз не залишити сферу подолання надзвичайних ситуацій в нашій державі поза суспільною увагою. Бо наша безпека зараз – під великим питанням. Особливо якщо згадати, що Україна веде нерівну війну з терористичним сусідом і як ніколи потребує "послуг" ДСНС.

Тому громадським організаціям, що займаються викриттям корупційних схем, треба уважніше придивитися до фінансово-господарської діяльності ДСНС. Схоже, що антикорупційні потуги держави в цьому питанні так і не вийшли за межі телевізійного шоу. Може треба оголосити збір коштів на базові потреби відомства. Щоб принаймні великі міста, де є великі багатоповерхівки, мали високі драбини. Щоб український народ мав хоча б один на всіх справний літак, яким можна було б оперативно евакуювати людей із небезпечного місця. Може треба волонтерам долучитися до забезпечення ДСНС. Так, волонтери зараз останні ресурси віддають на оборону, але ж галузь подолання надзвичайних ситуацій дуже тісно пов’язана з обороноздатністю держави, з її спроможністю допомагати людям під час військових дій. А отже ця допомога буде йти в загальну оборонну скарбничку.

А поки, тримаємо кулаки за наших співвітчизників у далекій азіатський країні. Хай вони відчувають нашу турботу і підтримку. Хоча б моральну.

Бережіть себе!

БЛОГИ ПУБЛІКУЮТЬСЯ В АВТОРСЬКІЙ СТИЛІСТИЦІ

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги