УкрРус

Надія вмирає останньою

Є таке сучасне поняття, як корпоративна етика, яке, до речі, існувало здавна. Згадаймо, як говорили у народі: "Не плюй у криницю, бо ж прийдеш по водицю", або ж просто радили: "Не виносити з хати сміття".

Що ж до останнього, то ситуація тут вельми складна, бо ж під цим "не виносити", керівництво будь якого відомства, міністерства, чи просто окремого підрозділу (від відділу до департаменту) як правило прикриватиме від суспільства власну бездарність та корумпованість.

Саме тому, завжди поважаючи конструктивну критику, не зрозумілою лишається огульні, пусті звинувачення, але ж перевага залишається за тими не багатьма, хто мовчки робить, вперто йдучи до мети, не витрачаючи сили на когось, хто на його погляд, у чомусь завинив, чи то перед ним особисто, чи то перед суспільством зокрема.

Останнім часом, як на мене, помітно збільшилась критика нашої армії, яка лунає починаючи від нікому не відомих "мешканців" соціальних мереж, та більш відомих у ті ж спільноті блогерів і завершуючи деякими із парламентарів та урядовців.

Таке враження, що ці люди або не розібрались з предметом критики, або ж за бажанням нагадити відомству, в якому нещодавно самі мали, якщо не честь, то, принаймні нагоду служити, свідомо допускають перекручування фактів, надаючи неправдиву інформацію.

Нещодавно пролунало про ніби то зрив Генштабом випуску вітчизняних безпілотиків через ненадання технічного завдання замовнику, хоча цим займається Міністерство оборони, потім гучно у ЗМІ зазвучала заява пані Савченко: "Вчора були представники Генштабу, я їм пояснила, що гроші у них є, вони їх самі вкрали і самі тримають. Українські вертольоти літають у Африці, такі фірми очолюють генерали нашої армії, які вибивають ресурси з наших вертольотів, заробляючи бабло собі у кишеню. Вони не хочуть їх зараз повернути, ви зараз про це навіть не знаєте. Військові ділянки здають в оренду за безцінь. Ви не розумієте, що Генштаб сам не хоче повертати ці гроші для війни. Я за те, щоб забрати гроші, просто я не за те, щоб їх вкрали і вони не дійшли до освіти, науки, армії. І я боюся, що їх вже вкрали".

По-перше, відразу впадає в око, якась паталогічна непослідовність в словах, а значить і в думках, вельмишановної пані Надії, бо ж в першому реченні вона заявляє про гроші, які представники Генштабу: "самі вкрали", а в останньому вже зазначає не аби який сумнів, замішаний на страху щодо цієї крадіжки вказуючи: "я боюся, що їх вже вкрали".

То ж вкрали чи ні, а якщо все ж таки – ні, то чого ж тут боятись, тут радіти треба, але, якщо без іронії, то було б значно краще, коли про наявність певних фактів, депутат, користуючись своїми доволі широкими повноваженнями, надавав би цю інформацію до компетентних органів і контролював хід розслідувань, а потім вже й попіаритись можна, якщо на це є таке непереборне бажання.

По-друге, щодо "українських вертольотів, які літають у Африці", слід наголосити, що це відбувається на підставі Меморандумів про взаєморозуміння між ООН та Урядом України щодо надання ресурсів для здійснення відповідної місії, саме тому, всі відшкодування за ті чи інші послуги, зазначені у згаданому міжнародному документі, йдуть виключно в бюджет країни, в той час, як Генштаб ні копійки з цього не отримує.

Так само, отой "усезаберущий" та недобре згаданий Генштаб, нічогісеньки, як виявляється не має і до "військових ділянок", хоча б тому, що само поняття "військова ділянка" відсутнє в будь-якому обігу та користуванні, чи то юридичному, чи то господарському, хіба, що використовується у базарному спілкуванні неграмотних бабок-пліткарок та в уяві самої великошановної пані Надії. Більш того, сам Генеральний штаб розташований на земельних фондах, які йому не належать і до того ж не відносяться до категорії "військових ділянок".

Будь-які оборудки із землею - це прерогатива Міністерства оборони України, а з їх дозволу та під їх контролем, цим можуть займатись і командири військових частин, які визнані чинним законодавством, як суб'єкти господарювання.

От і виходить, що звинуватити будь-кого дуже легко, а іноді й вигідно, бо ж наше суспільство більше схильне до сприйняття критиканства і охоче вірить у всякого роду бруд, що зазвичай рясно виливається співвітчизниками один на одного, а от відмитись потім набагато важче, та й не цікаво це вже нікому.

Як то наприклад, заява Віри Савченко на її сторінці у Фейсбук про "рашиські фентазі" з приводу оприлюдненою в українських ЗМІ інформації що нібито її сестра, будучи у нетверезому стані, закатала істерику в літаку по дорозі до Стразбургу, отримавши відмову від стюардеси на отримання пляшки віскі.

Звичайно, ми разом з Генштабом в це не віримо, бо ж Надія не така… але ж саме тому, що вона "не така" і хотілось би щоб наші парламентарі, які теж зазвичай "не такі" більш виважено розглядали проблеми нашого суспільства і уникаючи гарних і гучних заяв, за якими доволі часто, окрім популізму, проглядається лише дешевий самопіар, віддавали перевагу такому рідкісному для них конструктивізму та реальним діям.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги