УкрРус

Коли Київ відчує Донбас

Напередодні Дня Незалежності, замислився про оту саму незалежність і в голові зароїлась купка риторичних, сумних, але надокучливих питань, зокрема, чому брати-українці, вдруге повставши проти бандитів у владі, відразу впустили туди таких самих злодюжок; чому під час Майдану з трибуни лунали звинувачення влади Януковича, зокрема, щодо крадіжки в українців дешевого газу власного добутку та страшенної наживи на цьому, а опинившись у владі, про це не лише забулось, як і про обіцяне здешевлення, а й, навпаки, ціна піднялась у сім разів, що для пересічного громадянина рівнозначно – кулі в лоб; чому до контрабанди цигарок через західні кордони додалися потоки контрабанди на сході країни, причому на власній території, яка чомусь до того ж стала не зовсім власною; чому, говорячи про війну країна, по суті, про неї лише говорять; чому, проводячи антитерористичну операцію, українці, у своїй більшості, спостерігають за цим по телевізору, між футболом та російськими серіалами, з пивом та попкорном, без особливих емоційних потрясінь дивлячи у новинах, як російські війська з купкою маргіналів методично рівняють із землею міста і села Донбасу. Але ж, людоньки добрі, там теж живуть українці, сльози і біль яких нічим не різниться від відчаю матерів Галичини, що отримали синів вантажем-200 з Донбасу.

І от таких "чому" набралась незліченна купа, але до написання спонукало все ж не це, а одна із заяв пана Жебрівського про недоцільність проведення виборів, увага, аж в 51 населеному пункті області, при тому, що в області, загалом, 52 міста, решта – селища та села і це разом з окупованою територією.

Нагадаю, Павло Жебрівський 12 червня замінив на посаді голови Донецької ОВЦА Олександра Кіхтенко, основною причиною звільнення якого було нібито зрив строків будівництва фортифікацій на сході України. Разом з тим новому голові Президент публічно дав два завдання: боротьба з корупцією та контрабандою у зоні АТО й проведення місцевих виборів 25 жовтня.

Погодьтесь, виглядає дещо дивно, коли причина, чому зняли попередника і завдання наступнику, геть не співпадають. Тим більше, що й досі будівництво споруд не завершено, але нехай там грець, питання насправді в іншому. На першому брифінгу, новопризначений голова Донецької ОВЦА П. Жебрівський заявив: "Перше основне питання – це закон і порядок на території області. Це означає, що люди Донеччини мають почуватися захищеними, мають знати, що збереження їхніх прав та свобод перебуває під контролем прокуратури, міліції, СБУ й інших силових структур". А от це вже цікаво.

Не буду нагадувати про завдання Президента, яке фактично буде невиконаним в разі відміни виборів, тому що справжня проблема навіть не в цьому, а у тому, що пропозиція не проводити вибори у визначених містах Донеччини, фактично позбавляє громадян області їхнього конституційного права на вільне волевиявлення (стаття 71 Конституції України). Окрім того, таким чином грубо порушуються важливі права та свободи громадян на здійснення влади народом (будучи носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні, народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (стаття 5 Конституції України), а також, реалізацію надважливої форми здійснення влади народом, як вибори (стаття 69 Конституції України). І це при тому, що Конституція єдиним джерелом влади в Україні визначає народ і саме йому надає право визначати і змінювати конституційний лад в країні, забороняючи при цьому узурпацію цього права державою, її органами або ж посадовими особами.

І нарешті звертаю увагу на аргументацію, чому саме, на думку пана Жебрівського, вибори проводити недоцільно: "На сьогодні я взагалі прихильник того, щоб місцеві вибори не проводити й на території, підконтрольній українській владі. Я багато комунікую з людьми, що сюди приїжджають. Звісно, промили мізки рашистською пропагандою повністю. Вата замість мізків. Люди деморалізовані, дезорієнтовані і дезінтегровані. Про який вибір людей можна говорити?"

Я не берусь оцінювати моральній бік заяви очільника області, який вважає, що у мешканців підвладного регіону "вата замість мізків, які промиті повністю", спробую лише зрозуміти його загальну логіку, коли він так само говорив: "Потрібно змінювати лице Донецької області. Я бачу його інтелектуальним".

От тут в мене і виникла величезна пересторога щодо результатів цих змін. Яскраво уявляю "зміненого" донеччанина з "інтелектуальним лицем та ватою, замість повністю пропитих мізків".

Якщо цікаво, то сукупно перебуваючи в зоні АТО більше 8 місяців, не розгледів у мешканців регіону "вату замість мізків", так само не виявив і повальної "деморалізації, дезорієнтації та дезінтеграції". Навпаки, зустрів там таких самих українців, як і в центральній та й у західній Україні, єдине, що із своєю, дещо іншою ментальністю і переважаючою російськомовністю.

Сказати, що проблем не існує взагалі, буде невірно. Так, промивка російською пропагандою має місце і в деяких регіонах, вона занадто потужна, але, даруйте, це не стільки проблеми мешканців регіону і тим більш, не їх "вати", що в них, нібито "замість мізків", скільки – саме центральної влади, яка більш ніж за 20 років незалежності нічогісеньки не спромоглась зробити, щоб хоч якось змінити цю свідомість на проукраїнську. Окрім цього, впевнений, що Президент України, мав на увазі саме отаку зміну свідомості, коли ставив завдання перед губернатором щодо проведення місцевих виборів 25 жовтня, а не "шалену" пропозицію про їх відміну, на порушення усіх демократичних прав і свобод, про які разом з тим так гучно заявлялося.

Читайте:Стало известно, когда пройдут первые местные выборы на Донбассе

Хоча справді гірко навіть не від цього. Ми вже звикли, що все, що було до Майдану, здебільшого нібито є злочинним та порочним, а те що відбувається після Революції Гідності, має бути позитивним та реформаторським, зокрема й, робота по зміні свідомості у жителів Донбасу. На жаль, в реалі ця діяльність у своїй основі звелася до тих самих звинувачень у "ваті" в голові, а як наслідок в – обмеженні конституційних прав на вибори громадян України.

Разом з тим маю зазначити, що щиро співчуваю пану Жебрівському, не з чуток знаючи, наскільки колосальний шмат роботи необхідно йому подолати, щоб насправді бодай хоча трохи змінити свідомість в регіоні. Без сильної команди це просто даремна трата сил та часу. Крім того, команда має бути, як мінімум, міжвідомча, але обов’язково – потужна і професійна. Силами однієї обладміністрації цей пласт не попхнеш, як би не впирався. Навіть намагання поширити сигнал українського телебачення в регіоні є лише разовою акцією, яка принципово ситуації не змінить. Робота над людською свідомістю - це надскладне завдання, яке насправді під силу одиницям-самородкам, яких, немов діаманти, потрібно відшукувати і на рівні держави заохочувати до роботи, до підбору команди, тому й найлегше вийшло – відмінити вибори та виявити "вату" в головах, але це ні в якому разі не вирішить проблему, навпаки лише зажене її вглиб, чим зробить її ще небезпечнішою.

Буду радий, якщо саме це почують державні мужі країни, разом із паном Жебрівським. Потрібна тісна співпраця людей по справжньому здатних до реальних продуктивних дій, а не популізм, який ми чуємо донесхочу.

Окрім того, сердечно вибачаюсь перед донеччанами, в головах яких таки відсутня "вата", бо знаю, що саме їх переважна більшість в регіоні і що вони, до речі, такі ж самі громадяни України-неньки нашої, як і я, і пан Жебрівський, з усіма правами і свободами, дарованими щастям бути українцем, а соціально-психологічний стан регіону це насправді питання набагато складніше, аніж коротке і чітке резюме: "вата замість мізків".

І нарешті, задля чого ж тоді усі ці "гойдалки" з виборами? На превеликий жаль, ситуація в країні, через тянучку вкрай неефективних реформ, настільки несприятлива, що конституційне волевиявлення громади може обернутись для влади величезними несподіванками. Саме тому і відбуваються ці намагання відсікти "неблагонадійні регіони" оголосивши їх "ватними", але, нагадаю, що саме так діяли "попєрєдніки" і це було до Майдану, тому вважаю за неприйнятне, за будь-яких умов допускати порушення Основного Закону країни, якими б "несподіванками" це не погрожувало владі. Не за це Сотня відійшла у небо, щоб послідовники були такі ж, як і "попєрєдніки".

Тепер головне! Критикуючи бездіяльність влади, необхідно чітко усвідомлювати, що на сьогодні, країна перебуває в патовій ситуації і справа далеко не у війні, що нам намагаються постійно нав'язати. Мало в кого виникне сумнів, що наша влада, здебільшого діє неефективно і кволо, але пригадаймо, що нинішня опозиція діяла так само, але ще й в унісон путінській політиці. Тому, коли лунають заклики до зміни влади, слід замислитись, хто прийде на зміну – вчорашня банда, путінські соколи? Ні, це не вихід, це – прірва.

Разом з конструктивною критикою має бути й реальна робота. Кожного на своєму місці і головне – кожного в самому собі.

70 років радянської влади в Україні геть випотрошили людські якості в більшості нашої нації. Треба набратись мужності, щоб це визнати, а не вбачати у таких заявах "російський слід" і намагання підіграти Путіну. Повірте, вони геть інші. Як би пафосно для декого це не звучало, але Україна, на превеликий жаль, забула Бога. І особливо потужна деградація духовності відбулась саме на Донбасі, здебільшого, через той самий сатанинський вплив російської культури, а по суті оскаженілої пропаганди "руського міру", якщо хочте – "кісільовщини". Саме тому і палає цей край у полум’ї війни, саме тому там ллються ріки сліз і крові. І "вата" проявляється не в тому, що голосування нині вочевидь мають відбутися поза планами декого, а у тому, що цей дехто геть нічого не зробив, щоб цю "вату" з голови нарешті витіснили мізки. Але й це – квіточки. Справжня біда у тому, що і ті, хто з "ватою замість мізків" і ті, хто запросто це собі так вирішив, нарешті мають згадати свої духовні витоки, отой фундамент, який ще називається "національною ідеєю" і без якого все – суцільна "вата" і суєта суєт в якому регіоні ти б не жив.

Тільки тоді, слогани на кшталт "Донбас - це Україна" будуть виглядати повним безглуздям і абсурдом, бо навіщо агітувати за очевидне. Тільки тоді чисельно переважаючі етнічні українці Сходу країни зможуть на повні груди заявити, що вони – козачого роду, що їх мова виключно та безальтернативно – лише українська і що ніякий "руський мір" не спокусить їх своїми химерними примарами та "високими" зарплатами, бо козак без Бога в серці – гірше москаля проклятого.

Свято пам’ятай про це, брате-українець, і ніщо тебе не здолає, навіть смерть відступить, вклонившись душі твоїй світлій, пропускаючи її з повагою до раю!

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги