УкрРус

Ми вам покажем кузькину мать!

Війна України з Росією триває не лише на східних кордонах нашої держави. Вона дивним чином трансформувалась в розгалужену систему знищення України. Кожного дня змагаємось з агресором на дипломатичному рівні, всередині країни, на рівні інформаційного та психологічного впливів. Ще один невидимий фронт – боротьба за наших співвітчизників, яких сьогодні незаконно утримують у катівнях Кремля.

Здавалось, етап на Магадан – це щось таке далеке, спогади в дусі Архіпелагу ГУЛАГ. Якби ж. Історія повторюється, і сьогодні, попри всі досягнення людства, насильство над простою людиною в Російські Федерації – звичний інструментарій великої політики.

В’язні Кремля – так називаємо усіх тих, хто нині незаконно ув’язнений на території РФ. Український журналіст Роман Сущенко поповнив цей список. Злий жарт долі чи фатальна закономірність? Думаю, що тут не існує логічного пояснення.

Однак, немає часу займатись філософськими роздумами. Потрібно діяти. І чим швидше – тим краще. Адже ми добре знаємо, що відбувається з тими людьми, які тривалий час знаходяться в руках кгбешників. Чи варто нагадувати історію Геннадія Афанасьєва? Мабуть, ні. Про тортури над цим хлопцем знає весь світ. Афанасьєву поталанило – він вернувся до дому. Що чекає Романа – важко відповісти. Але те, що за нього треба боротись, – беззаперечний факт.

Журналістська солідарність - чим більше, тим краще

Більше шуму! З такою заявою виступив адвокат Романа Марк Фейгін. Він повідомив, що журналістська активізація навколо справи Сущенка – не до вподоби кремлівським найманцям.

Отож, перший крок допомоги Роману - залучити до протестів журналістів з найбільш впливових західних видань. Їхня солідарність – це найкращий чинник впливу на Путіна. Адже ні для кого не є таємницею, що російський президент дуже пильно відслідковує усе, що відбувається в ЗМІ. І для нього, як фаната "русского мира", важливо, що пишуть та говорять про "великую Россию" світова медіаспільнота.

Давайте це використаємо – його слабкість може стати нашою зброєю. Також варто активізуватись всім українським та російським журналістам. Чим більше небайдужих людей "включиться" в цей процес, тим справа стане резонанснішою і займатиме топові місця інформаційному мейнстрімі.

Міжнародний тиск – скористатись ситуацією

В Росії не діє закон. Це факт. Тому сподіватись на правове рішення - не варто. Але там діє чинник сили та політичного тиску. Українське керівництво повинне домогтись активізації міжнародного впливу на усіх можливих рівнях.

Крім того, сьогодні збіглись кілька важливих моментів, які Київ може використати для реалізації своїх цілей.

Так, "плутонієві ігри" Росії - вихід з домовленості зі США про переробку надмірної кількості збройного плутонію – це із серії "ми вам покажем кузькину мать". Складається враження, що вся ця історія, – формальний привід оформити свої претензії до США щодо стратегічної ролі Москви.

Мрія Путіна про всесвітнє панування на цьому не обмежується. Він час від часу вкидує ось такі "захцянки" на стіл західних лідерів. Як у випадку з Романом Сущенком - показує, що йому до лампочки усі писані міжнародні норми.

Він діє так, як йому заманеться, з позиції сильних світу цього. Поки що Захід таку "гру м’язами" мовчки ковтав. Та чи довго така лояльність може тривати? У США уже почали розуміти, що пора паски затягувати і показати Росії, що теж мають зуби. І розрив співпраці з Росією по Сирії – яскраве цьому підтвердження.

Україна може і повинна скористатись міжнародною кон’юнктурою – вимагати посилення санкцій проти Росії. І у нас тут є всі реальні шанси досягнути позитивних результатів. Чим слабший ворог – тим охочіше йде на перемовини, зокрема, щодо звільнення заручників.

Політична відповідальність – від слів до справ

Ми так часто чуємо з трибун ВР гасла про політичну відповідальність. Що ж, пора їм надати практичного змісту. Вище керівництво держави, як і українські парламентарі можуть об’єднати свої зусилля, залучити усі інструменти впливу для якомога ефективнішої допомоги Сущенку. Цю справу потрібно вивести на публічну площину. Як було у випадку з Надією Савченко. Тільки так можемо бути певні, що над Романом не застосовують фізичні та психологічні тортури. Це виклик для влади. Справиться? Мусить, інакше - заговорить вулиця, у якої й без того є чимало претензій.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги