Блог | "Приватизація" Тараса Шевченка по-радянськи
Коли в систему пошуку заносиш слово "Шевченко", то найбільше посилань виходить на ім’я "Андрій Шевченко". Що ж, такі реалії нашого часу, коли пересічний українець хоче менше знати про Поета, ніж про футболіста.
Сталося це не сьогодні і навіть не вчора. Тарас Шевченко завжди був неугодний владі. Якщо за царя його забороняли, то за совєтів знівелювали до невпізнання. Найбільш характерний приклад: "І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій…" – неодмінно трактували як Радянський Союз.
Якби радянська влада могла, вона б, за прикладом царизму, заборонила Тараса Шевченка. Але "Кобзар" і портрет Поета були у кожній свідомій українській родині, тому пішли шляхом вихолощення творчості Тараса Шевченка. Це принесло нищівні результати для української душі. Поклоняючись Поету, ми не знаємо його творчості. Хоча, здавалося б, що простіше: відкрий "Кобзар" – і читай…
Читайте:Украинские дипломаты на разных языках зачитали "Заповіт" Шевченко: видеофакт
Радянська влада пішла шляхом "приватизації" Тараса Григоровича Шевченка, використовуючи його, немов ікону. Велелюдні зібрання з нагоди його дня народження, вручення Шевченківської премії й таке інше – все мало працювати на Систему.
Незалежність не принесла Україні звільнення від радянизації Шевченка. Найперше його використовують політики, які жодного вірша Поета до кінця прочитати не можуть. Не залежить, до якого політичного табору хто належить. За радянським звичаєм Шевченко для них ікона на всі випадки життя.
Найбільш цинічними, як на мене, є комуністи. Цитати з Шевченка вони використовують як їм заманеться.
Скажімо, 1998-го року, під час виборчої кампанії, комуністи в своїх агітках "приватизували" Шевченка. Вони силкувалися довести, що Тарас Григорович нині був би на їхньому боці. Як приклад наводили слова з його твору "Прогулка с удовольствием и не без морали": "Выходит, что идея о коммунизме не одна только пустая идея, не глас вопиющего в пустыне, а что она удобоприменима к настоящей прозаической жизни. Честь и слава поборникам новой цивилизации". Ці слова, вирвані з контексту, не можуть нічого довести ні "за", ні "проти". Тим більше, очевидним є й те, що поняття "комунізму" півтора століття тому було зовсім іншим, ніж сьогодні. Але, піднімаючи на щит Кобзаря, комуністи таким чином намагалися вкласти в голови неосвіченому люмпен-пролетаріатові, що й Шевченко, виявляється, на їхньому боці, що б там "кляті" демократи й націоналісти не казали.
200-ліття від дня народження Тараса Шевченка комуністи провели під гаслом "Не отдадим бандеровцам Тараса!". Принаймні так писала їхня газета "Вільна Україна", яка позиціонує себе як Всеукраїнська щотижнева газета соціального захисту. В кожному номері там обіцяли "вміщувати коротку цитату з творів Кобзаря, вибрану і прокоментовану до часу". В одному з номерів читаємо уривок зі "Щоденника" Тараса Шевченка про Стєньку Разіна - … комуніста: "…Выше Камышина в 60 верстах на правом берегу Волги лоцман парохода показал мне бугор Стеньки Разина… Волжские ловцы и вообще простой народ верит, что Стенька Разин живёт до сих пор в одном из приволжских ущелий близ своего бугра и что (по словам лоцмана) прошедшим летом какие-то матросы, плывшие из Казани, останавливались у его бугра, ходили в его ущелье, видели и разговаривали с самим Семёном Степановичем Разиным… По словам того же рассказчика, Разин не был разбойником, а он только на Волге брандвахту держал, и собирал пошлину с кораблей, и раздавал её неимущим людям. Коммунист, выходит".
Читайте:В Симферополе полиция задержала троих участников митинга памяти Шевченко за "украинскую символику"
Я не знаю, що вкладав Тарас Шевченко у слово "комуніст", але підозрюю, що зовсім не те, що розуміють сучасні комуністи. Та й щось не видно, аби нинішні послідовники Леніна-Сталіна роздавали своє майно бідним людям. Розбійники, значить, за тим же Шевченком.
Усе було би весело, якби не стало так сумно. Комуністи комуністами, але режим Януковича по повній програмі втілював у життя радянизацію України. Цей негативний процес стосувався не лише економіки чи, скажімо, соціальної політики. Не оминув він і Тараса Шевченка. Чи помітили ви як по всій Україні на свято Кобзаря не читали віршів Поета? Ще лунали пісні на його слова, але такі, зі змісту яких не можна провести аналогії з сучасною владою.
Режим Януковича боявся Тараса Шевченка і робив все, аби знівелювати його постать, особливо на тлі радикалізації суспільства, готовності людей до революційної зміни Системи. Регіоналам, їхнім сателітам і лизоблюдам потрібна була стабільність, а Шевченко для цього зовсім не підходив. Тому й робили усе можливе й неможливе з Шевченком у радянському стилі.
Або ще одна "знахідка" режиму Януковича: нав’язування святкувати Шевченків ювілей разом із Росією. Про істинне ставлення росіян до нашого Поета ми довідалися з однієї передачі по Оренбурзському телебаченню, де Шевченка порівняли з Гітлером і говорили про його негативне ставлення до росіян. Вибачення не змінюють ситуації загалом, бо так думає пересічний росіянин. Спільне святкування ювілею вписувалося в теорію "русского міра", за якою ми маємо буцімто спільну історію.
Мало що змінилося в оцінці Шевченка й ставлення до нього і зараз, коли режим Януковича вже став нашим минулим. Шевченка піднімають на щит мало не всі політичні сили, але кожний намагається використати його для своїх меркантильних інтересів. Натомість розуміння Кобзаря як світоча світової літератури й досі нема.
За роки незалежності України нам так і не вдалося позбутися радянщини в оцінці Тараса Григоровича Шевченка. І це одне з найважливіших завдань насамперед для тих, хто звично відносить себе до націоналістів і демократів.
