УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Блог | Чи можливий компроміс зі злом?

Чи можливий компроміс зі злом?

Зустріч Нормандської четвірки можлива за умови детальної дорожньої карти із безпеки та згоди Путіна до її втілення. Жодних вимог до України щодо виборів на окупованих територіях. Кремль має бути повністю ізольований, поки тривають обстріли в Донбасі, пише Ганна Гопко для "Нового времени".

"Якщо вас вдарили в одну щоку, то підставте другу. Бо так говорять християнські цінності," – саме так один європейський високопосадовець закликав Україну до ухвалення змін до Конституції в частині децентралізації, аби виконати Мінськ. Вони розуміють, що це Росія напала на Україну, але саме від нас вимагають "проявити здатність до вирішення конфлікту".

Цинічно, що організація, яку цей посадовець представляє, бореться за демократію через верховенство права.

Я відкрито назвала такі його заяви тиском. Гібридний мир принесе більше втрат, ніж гібридна війна, яка триває на сході України уже третій рік. Після 10 000 смертей, підставити другу щоку — це дозволити вбивство мільйонів. Не лише в Україні. Путін не зупиниться в амбіціях відновити Совєтський Союз чи то євразійську імперію.

Світові час прокинутися. Захід тисне на Україну, коли за два роки агресії сам не зумів змусити Путіна хоча б в частині забезпечення припинення вогню.

Політика примирення з агресором, як і запізніла реакція світу на злочинну анексію Криму і військово-економічну агресію проти України, вже привела до трагедій та вседозволеності Путіна. Бомбардування мирного населення в Сирії, призупинення дії угоди з США про утилізацію плутонію для військових потреб — все це лише доводить недоговороздатність Російської Федерації.

Мляві та компромісні реакції Заходу викликають тривогу. Плану Б немає.

Франція, Німеччина та США не оголосили про відключення від системи SWIFT, не лякають ембарго на нафтопродукти чи енергоносії навіть після проміжного звіту спільної слідчої групи (Joint Investigative Team) щодо трагедії MH17 та причетності Росії, навіть після смертей мирного населення і невинних дітей в Алеппо. Захід продовжує діяти, як звик (такий собі business as usual), та виправдовуватись тим, що "Росія занадто велика, щоб її ігнорувати" (Russia is too big to ignore).

Континентальна Європа багато говорить про цінності, але майже нічого не робить для їх захисту. Діалог між європейцями і агресором не має нічого спільного з християнськими цінностями. Це звичайні торги. Торги, в яких розмінною монетою є життя українців. Лише сліпці не розуміють, що їм теж уже дають ляпаси. А вони вже звикли підставляти другу щоку, змагаючись в гібридній дипломатії. Замість того, щоби після удару міцно вхопити ворога за руку, щоб вона більше ніколи не піднімалася. Це і було б свідченням отямлення.

Час зрозуміти, що Україна – не буферна зона. Ми — стратегічний партнер, без якого відновлення світової архітектури безпеки неможливе. Але ЄС посилає свої миротворчі та поліцейські контингенти далеко за межі Європи, захищати неєвропейські рубежі. Будуть і нові конфлікти в інших точках планети, які вже легко спрогнозувати. Вже зараз треба реформувати ОБСЄ та знайти спосіб усунути агресора від впливу на рішення в цій організації, посилити Раду безпеки ООН новими членами як, наприклад, Німеччина та Японія, зняти можливість вето та не допустити дискредитації ПАРЄ присутністю в ній країни, яка з презирством ставиться до діяльності організації.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...