УкрРус

Привіт із Краматорська

Вчора заїхав в один з магазинів Краматорська купити запчастини до авта. Я вже мовчу, що це все – за власні кошти, але сказати хочу про інше. Дуже класний виявився господар магазину, і бійці АТО мені його не дарма порадили, бо ж він, як виявилось, завжди допомагав нашим хлопцям.

Лише уявіть, запчастини, вартістю до 100 грн. віддавав їм в подарунок, безкоштовно. Насправді, в сучасних умовах, це фантастика і до речі в Краматорську, я з таким стикався дуже часто, отакі собі "сепари" і от цей добродій, коли ми до нього зайшли, каже що закриває бізнес, бо не може витягти в цих умовах.

З якої причини не казав, але згадав лише про НДС, а мені насправді сумно до болю стало. Таким пам'ятники треба ставити, замість отого Леніна, нещодавно поваленого, а ми їх НДСами та по потилиці, та так, щоб розчавити, аж соплі щоб потекли.

Дивлюсь я на цю добрячу людину, а перед очима отой цирк з телевізора про відставку Кабміну, де ситі "кролячі" морди дивились з такою впевненістю в майбутнє і їх ніщо не турбувало, навіть ті полум’яні промови, бо знали наперед, що це лише вітер, а бурі не буде тому, що усе куплено і вітер теж.

І це все в той час, коли прості люди кінці з кінцями ледве зводять через той клятий НДС, чи ще якісь надбання цієї "демократії", а ще подумалось: при бандиті Януковичі цей краматорський хлопчина працював і НДС його дістав, саме при цій "кролячій" владі з кулею в лобі. Чому так?

Коли стоїш по коліна в багнюці в Донецьких степах, взагалі багато про що думаєш по-іншому, особливо, чому от ти в багнюці, на пронизливому до кісток вітругані, а хтось в цей час на дивані в теплі і хто з нас в цей час більше Україну любить?

Кинув я пост на сторінку в ФБ, а мені знайома журналістка з того ж Краматорська відповіда: "Да, в Бахмуте есть такой Д.Б. - бесплатно чинит воякам машины. Волонтерит за свои. У него предприятие-перевозчик. Тоже умирает, задавили… сам знаешь кто".

Обнімаю вас, брати Донбасу, і знаю точно, в ваших російськомовних серцях України більше, чим у цих зрадниках, що гноблять нашу країну, ще гірше аніж при "бандюковичу", але ж закони для всіх писані однаково і "що посієш, те й пожнеш".

Потерпіть, бо дуже не хотілось би, щоб від цих виродків, які лише балакають на мові нашій солов’їній і більш нічого не мають в серці українського, бо й серця, по суті, теж не мають – лише мішечок з сребрениками, зародилась і пішла по степах Донбасу зневіра ваша темна, немов ніч, у правдивості душі країни нашої – і досі світлій й чистій, немов сльоза дитини.

Слава Україні!

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги