УкрРус

Геть од імперії

Дивно чути від українських "ліберальних" інтелектуалів тезу, буцімто мова і проґрес чи деґрадація не пов'язані.

Якби це справді було так, то різні держави не створювали б спеціяльних мовних інституцій і не провадили б спрямованої мовної політики та мовного планування, захищаючи свою мову й наближаючи/віддаляючи її до/від инших. Проґрес чи реґрес для кожної країни прямо пов'язаний з певним вектором розвитку. А мовна політика надзвичайно впливає на цей вектор. Наприклад, Ататюрк, перетворюючи Туреччину на світську республіку, провів цілу кампанію з очищення турецької мови від арабських і перських слів, натомість сприяв запозиченню до неї европейських термінів (насамперед англійських і французьких), а також примусив турків перейти на латиницю – ув'язнених там навіть не випускали з в'язниць, доки ті не опанують латиниці. Завдяки цій реформі цивілізаційно Туреччина суттєво наблизилася до християнської Европи, стала членом НАТО й має доволі непоганий рівень життя.

Инший приклад – Хорватія, яку в нас люблять згадувати в контексті її боротьби за незалежність од Сербії та вдалого збройного визволення своїх територій. Але чомусь ніхто не згадує, що у хорватській боротьбі за незалежність є ще й мовний вимір. Хорвати, які мали з сербами дуже схожі мови (дехто вважає, що це одна мова), здобувши незалежність, почали шукати (зокрема в діялектах) або й вигадувати та впроваджувати свої терміни, відмінні од сербських, свої автентичні граматичні конструкції.

Принциповим для хорватів стало й збереження історично ближчого для них латинського письма проти сербської кирилиці. А до того, впродовж усього періоду "спільної" югославської історії, Сербія навпаки намагалася усунути будь-які лексичні та граматичні відмінності між сербською та хорватською мовами, які нарекла "сербохорватською" мовою та запровадила паралельне написання і кирилицею, і латиницею. Приклад Хорватії наочно доводить, що мова – це передусім питання політичне. Спитаєте, до чого тут проґрес? А до того, що своєю мовною політикою Хорватія торує собі шлях геть од імперії та унеможливлює її відновлення.

Таких прикладів достатньо. Якщо абстрактний народ не має своєї мови, то щоб вибороти незалежність, йому варто б вигадати мову. Але українцям не треба нічого вигадувати – у нас є своя мова. Треба просто зрозуміти, що наша мова – це і є головна запорука нашої незалежности та розвитку.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги