УкрРус

Як вийти з колонії достроково?

Хочу запропонувати другий необхідний напрям реформування Пенітенціарної політики держави.

Всі ви чули про те, що можна достроково звільнитись з колонії?

Покажу як це відбувається зараз, і як пропоную організувати таку роботу в майбутньому.

Немає такого засудженого, який би не хотів вийти раніше на волю.

Законом передбачено декілька таких можливостей, серед яких умовно-дострокове звільненя (на жаргоні засуджених – УДО, від радянського "условно-досрочное освобождение").

Незважаючи на декілька прогресивних новацій в порядку його застосування, за останні 25 років принцип його використання і залишився радянським.

Зараз засуджений відбуває покарання в колонії, владою начальника колонії йому оголошуються стягненя або заохочення. А кількість та співвідношення тих стягнень/заохочень стають основою характеристики засудженого, на підставі якої судом приймається рішення про звільнення або відмову в звільненні.

Трохи цифр – за минулий 2015 р. комісіями колоній розглянуто матеріали 22 582 засуджених щодо УДО, з них 12 321 відмовлено у застосуванні дострокового звільнення як особам, які не довели свого виправлення. Це більше половини! Майже всі засуджені, матеріали щодо яких були направлені в суд начальниками установ, були достроково звільнені.

Тобто начальник колонії, створюючи проблеми або закриваючи очі на порушення, має можливість формувати історію засудженого, а потім сам же і робить висновок у характеристиці для суду - "довів\не довів своє виправлення" засуджений. Раніше ще враховувалось: чи працював засуджений. Після відміни обов’язку працювати, це вже не має значення.

От вам і можливість для корупції. І судячи із регулярних повідомлень про затримання керівного складу ДПтСУ на хабарах, ця можливість активно ними експлуатується. Прокуратура теж не в стороні. Деякі вибірково вносять подання про скасування рішень комісій колоній про відмову в УДО і змушують подати матеріали до суду. Якими принципами керуються ті прокурори у виборі прізвищ засуджених, щодо яких скасовувати\не скасовувати рішення, зрозуміло.

Частково такі висновки щодо корупційної складової в застосуванні УДО підтверджують наступні факти. В КПК 2011 року було додано можливість самому засудженому (або його захиснику) звернутись до суду з проханням застосувати дострокове звільнення. І таких засуджених у 2015 було 2 650, із них 986 (37 %) було звільнено! Тобто майже тисячу засуджених начальники не пропустили, а вони самостійно добивалися розгляду справи.

Найголовніша проблема в цьому процесі – не враховується психологічне відношення засудженого до свого злочину чи відбутого покарання! Ніхто не оцінює: чи готовий він вийти на волю, чи є в нього бажання не скоювати більше злочини, чи переосмислив він своє ставлення до скоєного раніше?

А це найголовніше, чи не так?!!!!! Саме для цього така кара і застосовується суспільством – щоб людина більше не скоювала злочинів!!!

А в нас більше половини засуджених потрапляють знову в колонії після звільнення. Одна з причин цього – невірна оцінка ступеню готовності колишнього злочинця до відмови від скоєння злочинів в подальшому.

Отже, які висновки можна зробити?

Для мене вони очевидні – начальник колонії і персонал не повинні оцінювати ступінь виправлення засудженого самі. Вони повинні лише забезпечувати процес відбуття ним покарання та охорону. Оцінювати – чи готовий засуджений до звільнення, чи виправився він - мають незалежні наглядові або опікунські ради, до складу яких будуть входити психологи. Такі ради можна створити при облрадах або обладміністраціях. Розробити для їх роботи положення, методики, психологічні тести. Треба щоб там були незалежні від ДПтСУ та Мін’юсту люди. Вони повинні враховувати і психологічний стан засудженого, і спостерігати (не втручаючись) за перебігом відбування покарання. І робити свої висновки.

Такий принцип давно ефективно працює в прогресивних країнах світу.

Але не бачать цього наші "фахівці" з Пенітенціарної служби та Мін’юсту під час своїх відряджень до англій-грузій-європ. Бо мета інша – "дайте грошей на реформування".

А принцип роботи ДПтСУ зараз цікавить їх тільки один – "де гроші?".

І під прикриттям "реформування" приховуються зовсім інші цілі: розпиляти бюджет, заробити на УДО, розпродати посади, сховати когось від люстрації, приголубити на посадах "вигнаних з МВС ментів"…

Отака "реформа".

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги