УкрРус

Чим більше смерті – тим більші пожертви

Тексту багато. Думаю, виправдано. Головне, що щиро!

3 тижні тому я пів-ночі сварився із одним дуже відомим в країні волонтером. Тому що він влаштував "срач" у фейсбуці з іншим волонтером. Теж відомим, хоч і кількість його підписників у ФБ в рази менша. Але, за останніх півтора-року, ККД у волонтерстві кратно вищий. На мою суб*єктивну думку.

Я апелював до того, що часи зараз не легкі, ситуація у країні і, як наслідок, у волонтерському русі, непроста, тож не на часі "гризтися". Закликав бути розумним і мудрішим, запхати власні амбіції в дупу і зробити перший крок на зустріч. Отримав масу аргументів, чому чоловік цього не хоче робити, хто в цій країні козел і т.д.

Я був вкрай обурений, адже непорозуміння між волонтерами було викликане на тлі політичних вподобань кожного з них. Чи то пак, на критиці чи її відсутності дій та персоналій теперішньої влади. Я був, є і буду переконаним прихильником позиції, що кожен має займатись своїм ділом.

Я – волонтер. Моя справа – допомагати тим, хто цього потребує в зоні АТО. Я НЕ МАЮ ЧАСУ займатись траханиною з держустановами і "власть імущімі". Я не кажу, що це не потрібно робити! Треба! І якщо хтось має час та натхнення – вперед! Пишіть, критикуйте, рубайтесь у соцмережах та прямих ефірах! Але НЕ "СРІТЬСЯ" один з одним!!! Мамо, вибач за лексику. Важко підібрати щось у синонімічному ряду. Зрештою, згідно останньої постанови КабМіну, я взагалі поза законом, тож можу собі дозволити!

Ще рік тому все було інакше… Люди масово жертвували кошти волонтерам. У всіх було достатньо грошей і ми навіть не встигали їх освоювати. У мене дійсно таке було, що був надлишок коштів - викуплялись усі наявні шоломи чи броніки на "точках", форму не встигали пошити, коліматорів привозилось менше, ніж я міг купити. В цей період (червень-вересень 2014-го), я дозволяв собі таку розкіш, як перекинути 10-20-30-40 тис.грн Тарасу Тополі, Родіону Родіончику, Ірині Вільній Україні, Максу Мяснікову, Льоші Мочанову і т.д., на їх потреби. Бо чого гроші мають залежуватись, якщо хтось, кому їх не вистачає, може їх правильно використати вже і зараз. А зараз… зараз коштів стало кратно менше. Кратно!!!! Конкретно по мені, то перший тиждень серпня пішов на те, щоб залатати "дірки" ще з червня-липня. Запитів від підрозділів зараз є на 700 000грн. Тому, я вперше розбив ці потреби одразу на 2 місяці (серпень/вересень) і то не факт, що "закрию"! Минулого року цю цифру я закривав за 3 тижні. Іноді за 2…

Зараз дуже багато факторів грають "проти" волонтерів.

Проблема №1 – загальне зубожіння населення. У мене впродовж останнього року було кілька "донорів", які кожного місяця жертвували солідні суми. Дехто у валюті. Сьогодні вони або зникли з горизонту повністю, або роблять це в кратно менших обсягах і на то є абсолютно адекватні причини: когось скоротили, чийсь бізнес "накрився мідним тазом", чийсь ледь жевріє. Середній переказ від більшості донорів зменшився з категорії 200-300грн до 50-100грн. Рік тому були люди, котрі спокійно віддавали 50-100 000грн. Сьогодні 10 000грн – це просто свято на моїй волонтерській вулиці! Сукупний переказ від діаспори за місяць – менший, аніж 1 збір у Києві на Новому каналі від киян.

№2: у багатьох в АТО, як не брат, то сват, як не чоловік - то батько. Стало набагато більше адресних допомог, аніж це було рік тому. В принципі, це правильно, бо краще купити "бєрци" і відправити брату, аніж кинути волонтеру ті гроші на рахунок і не знати, чиєму брату за ці гроші що буде придбано. Проте! Є такі опції, які індивідуально чи невеликими групами люди не можуть "закривати". Оптика. Транспорт. Безпілотники. Ремонт та "обшивка" бронетехніки. Є волонтери чи цілі фонди, які саме на цьому і спеціалізуються. І позбавляти їх фінансування – це позбавляти наших хлопців на фронті суттєвого захисту, бо "бєрци" - це комфорт для пари ніг, а хороший тепловізор – це комфорт для кількох десятків (якщо не сотень) бійців та їх родин, як наслідок. Я добре розумію, про що говорю, бо цього місяця відправив брата Вовку в АТО, випросивши у друзів-волонтерів аптечку і тактичні окуляри (бронік подарував сам на ДН), але разом з тим закинув у скарбничку від себе та "Вар*ятів" 54000грн на потреби фронту та реабілітаційного центру "Крок назустріч".

№3: ЗМІ. Ви вже мене вибачте, дорогі читачі, але… Піки пожертв приходяться на ті випуски новин, де розповідають про смерть у її кількісному еквіваленті. Чим більше смерті – тим більші пожертви! До прикладу: в лютому цього року, під час боїв за Дебальцево мені скинули на рахунки і на руки гривнями та валютою десь на 1,9млн.грн (ну, там і $ був по 32, тож все відносно, проте…). Вже в квітні цифра впала до 350 000грн.В 5,5 разів! За 2 місяці!!!! Бо всі масмедіа "кричали" про "перемир*я", затишшя, бла-бла-бла… хлопці гинуть кожен день! Кожен Божий день! Як не гинуть, то поранені! Але всі спокійні, бо то ж не війна… то так, трохи стріляють… В курчу мать! Дід старий помре, то шкода, а то хлопчики!!! Молоді, зелені хлопці гинуть. По одному-два-три кожен день! А ЗМІ кажуть – бої не інтенсивні… А навпаки, всі мали б кричати: "Українці!!!! Поки там не гатять по повній програмі, давайте забезпечимо усіх хлопців необхідним! Щоб, якщо та потороч полізе, було чим зустріти!!!!!". А ні… перемир*я, затишшя…

Але головною проблемою, проблемою №4 я вважаю існування проблеми внутрішньої. "Срач" між волонтерами. У всіх стало менше грошей. Відповідно менше можливостей/роботи. А запити залишились. Але час вивільнився. І цей час треба кудись дівати. І не завжди у конструктивне русло. Знайшовся час для того, щоб озирнутись, оцінити ситуацію навколо себе і вдаритись у судження про роботу інших. А у кожного вже виробилось гіпертрофоване відчуття власного "Я" на цій війні. Сотні і тисячі людей абсолютно серйозно вважають, що якби не вони, то москаль вже б розгулював на Хрещатику. Воно десь приблизно так і є! Але тільки в усвідомленні себе в контексті, а не контексту у собі!!!

Я десь пів-року тому писав, що скоро треба буде робити реабілітацію не тільки для воїнів АТО, але й для волонтерів. По-факту, так і є. Знайомі психологи розбиваються об волонтерів, як хвилі об скелі. Достукатись неможливо. Волонтери вважають себе абсолютно адекватними людьми, які не потребують психологічної допомоги. А коли їм її пропонують, зриваються і обурюються до психологів! "Нахрін мені Ваша допомога, я тут весь/вся в трудах на благо армії", - десь так це виглядає. Мені подібні ситуації знайомі достеменно. Я б, певно, теж подібним грішив, якби не маленьке але…

Господь дав мені можливість правильно розподіляти свій час між кількома іпостасями: є робота на Новому каналі, є гастролі з "Вар*ятами", є виховання Дмитрика і є допомога бійцям АТО. Може я і неправильний волонтер, якщо АТО не займає 99% мого життя. Але я маю різні теми для розмови у будь-якій компанії! З добрий десяток людей, яких я знав до війни і з якими я зараз спілкуюсь – це різні люди! Окрім війни вони більше НІ ПРО ЩО НЕ СПІЛКУЮТЬСЯ. Братчики і сестрички, то є проблєма! І самостійно з нею не справишся. Звертайтесь до спеціалістів! Спілкування з психологом – це не означає, що Ви якісь навіжені. Це означає, що війна колись закінчиться. Для всіх. А для Вас – ні. І коли всі заживуть нормальним життям, Ви будете відчувати свою незатребуваність! А це найгірше, що може відчувати людина! У царині шоубізнесу такі персонажі (які вчора збирали стадіони, а сьогодні не можуть зібрати клуб на 200 чоловік) ламаються і спиваються. Бо незатребувані! Хто сказав, що Ви уникнете подібного?

Так от, з чого я починав… я думав, що я весь такий крутий, мудрий і розумний, і зможу уникнути помилок своїх колег по цеху. Ба, ні! Вляпався. Розісрався з товаришом по повній програмі. І, хоч знайомі вже 8 років і прокатали в АТО не одну тисячу км, але не уникнули спокуси "помірятись пісюнами" хто кому і де більше має допомогти. Обоє дорослі люди і характери один одного міняти ніхто не збирається. Просто сам факт того, що опиняєшся в такій ситуації, спонукає до певних дій.

Коротше! Мужики! А я зараз звертаюсь до одразу двох. Я знаю, що Ви обоє цей пост прочитаєте. Я знаю, що кожен з нас один одному наговорили і написали багато херні! Кожен вважає, що правда за ним і т.д. Пропоную 24.08 зустрітись на "нейтральній" території у нашого спільного знайомого, випити по 50 грамів і згадати, що у нас є одна спільна мета – це ПЕРЕМОГА! Роблю перший крок назустріч і прошу вибачити, якщо десь когось образив і був неправий. Бійцям, які захищають наш з Вами спокій, від "срачу" - толку ноль! А якщо будемо вкупі – толк буде! Завтра обом продублюю в лічку. Не погордуйте! Роблю пропозицію у ФБ, бо саме тут ми з Вами і не порозумілись!

З повагою, Сергій Притула.

P.S. Для тих, хто любить не тільки почитати, але й посприяти – рахунки нижче. Не на нашу зустріч, а на потреби кількох підрозділів, які в луганській та донецькій областях стримують розповсюдження російського фашизму по території України. Дякую!

Розповсюдження рахунків вітається. Не знаю, як там з кармою, але ,як мінімум, моя вдячність гарантована.

Гривні

ПриватБанк

Номер картки 5168 7420 6353 7207

Призначення платежу: поповнення картки 5168742063537207 (Притула Сергій Дмитрович).

№ рахунку 29244825509100

МФО 305299

ЄДРПОУ 14360570

Притула Сергій Дмитрович

ІПН 2975800618

USD

Beneficiary Prytula Serhiy

Account 5168742060489527

Bank of beneficiary PRIVATBANK DNEPROPETROVSK,UKRAINE

SWIFT CODE: PBANUA2X

Intermediary Bank JP MORGAN CHASE BANK NEW YOURK, USA

SWIFT CODE: CHASUS33

Correspondent account 0011000080

EUR

Beneficiary Prytula Serhiy

Account 5168742060489444

Bank of beneficiary PRIVATBANK DNEPROPETROVSK,UKRAINE

SWIFT CODE: PBANUA2X

Intermediary Bank Commerzbank AG Frankfurt am Main Germany

SWIFT CODE: COBADEFF

Correspondent account acc № 400 8867004 01

IBAN - ua703052990005168742060489444

ОРФОГРАФИЯ И СТИЛИСТИКА АВТОРА СОХРАНЕНА

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги