Карамельна казочка про "випадкову з вулиці"
Петро Капіца, славетний фізик-нобеліант і свого часу керівник великого колективу, колись дав до геніальності просту дефініцію ефективного управлінця: справжній керівник – це той, хто не заважає здібним людям працювати. Моя б воля – вписав би сьогодні ж ці золоті слова у клятву державного службовця, ще й, оправивши їх у рамці, поставив у кабінетах при ясних очах усіх наших урядовців й урядників: хай постійно тримають у полі зору, хай одсвічує ця заповідь на "підкірках" їхніх поважних голів і береже од пандемії самоправства і самодурства. А ця смертельна зараза, на лихо, все ще непоборна і така ж, клята, масово клонована, як і корупція. Зрештою, одна біда другу тягне. І навіть локальне санітарне провітрювання кабінетів, заміна господарів, зміна обстановки, інтер’єру, ба й капітальна реконструкція будинку мало помічні у протидіянні цим напастям.
Здавалося б, скільки ще треба вчитися на власній біді? Дві революції за 10 років, безкровна і кривава, оновлення влади, рішуче поривання із совковим командно-бюрократичним стилем управління, з чиновницькою "автократією", євроінтеграція, всеукраїнський антикорупційний здвиг, зрештою – люстрація, очищення від тих, хто плодив і множив ці лиха, споганивши себе як державного службовця й імідж держави. І що ж? Міняються слогани, тренди, орієнтири, міняються партії, вожді, уряди, але не міняються звички. Хай вони, ці сторозпрокляті звички, замість осоружних "групових" нині мають пристойніший бренд "командних", але суть їх незмінна. Бо стара, як людські пороки. Скільки їх, вчорашніх санованих слуг бандократичної влади, які з усіх сил тоді "поліпшували життя вже сьогодні", звісно ж, для себе і своїх хазяїв-хлібодавців, легко помінявши партійний окрас, тарганами перестрибнули у затишні кабінети, аби "жити по-новому". І живуть, скажу вам, як у Бога за пазухою: люстрацію чудодійним махом проскочили, гріхи їм, вільні і невільні, відпустили – ще й, схоже, індульгенцію на нові видали. І керують наші перекинчики – хвацькіше, як у часи "злочинної влади". "С удовольствием и не без морали", – мовляв безсмертний Тарас.
Читайте: Что там с реформами в "Держгеокадастре", или Заметки на полях "Карамельної казочки"
Не вірите? Ось вам приклад. Є у нас Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру – урядовий орган, що реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної, картографічної діяльності, земельних відносин і земельного кадастру. Утворив його, як відомо, нинішній уряд – шляхом перетворення Держземагенства. Кардинально реорганізувавши – навіть вивівши з оперативного підпорядкування Мінагрополітики і передавши у відання Мінрегіонбуду. Знайшов на керівника відомства молодого посланця Вінниччини, з команди тодішнього мера Володимира Гройсмана. Фахівця не так із земельних відносин, як із архітектури та містобудування. Із колишнього керівництва Держаземагенства не залишили нікого: хто сам пішов, а кому люстрація "допомогла". Натомість крісло першого заступника голови нової служби посіла Людмила Шемелинець. Цю пані тісно пов’язують із горезвісною "сім’єю", навіть особисто з Віктором Януковичем: член Партії регіонів з 2008 року, близька до керівництва київської організації, представляла її, а також молодіжне крило столичних регіоналів у судах, навіть потрапила до партійного списку кандидатів у депутати Київради. Втім сама пані Людмила уже тепер відводить собі у стосунках з партією "злочинної влади" надто скромну роль: мовляв, після правового вишу довго шукала роботу за фахом і через знайомих вийшла на столичних регіоналів. Це, мовляв, була єдина робота, де на ставку взяли юриста "майже без досвіду". Зважимо на останні слова: ми цитуємо пані Шемелинець, аби проілюструвати, як за кілька років людина "майже без досвіду" дивовижним чином преобразиться у "досвідчену кадру". П’ять місяців роботи на партію – і юристка "майже без досвіду" отримує роботу в Київраді. "З 2011 по 2014 рік отримала досвід державної служби, досвід роботи у сфері земельних відносин, працюючи керівником юридичної служби (спочатку управління, а згодом департаменту Держземагенства). На роботу в Держземагентсво мене запросив голова Тимченко, якому після його призначення потрібен був досвідчений юрист". Ні, ви відчули легке запаморочення, уявивши такий стрімкий фаховий і кар’єрний злет? Я, читаючи ці зізнання, мимоволі ловив себе на думці, що слухаю стару казочку про Попелюшку на новий лад. Від "майже без досвіду", яку милостиво беруть ледь не з вулиці, до "досвідченого юриста", якому б’є чолом керівник у ранзі міністра. І все це за лишень кілька років рутинної роботи десь у Київраді! Ви вірите у цю щасливу баєчку? Я ні.
Дещо проливають світло на цю "карамельну історію" зізнання Сергія Рудика, який після Революції Гідності ненадовго змінив Сергія Тимченка у кріслі керівника відомства. На останній прес-конференції у цій іпостасі Сергій Рудик звинуватив "колишню праву руку Тимченка", у тому, що для неї "всі цілі і те, що я почав, як голова Держземагентства, до лампочки". Додавши, що "показав фото, де ця керівниця стоїть в травні (2014 року – Авт.) на Красній площі в Москві, а в цей момент їх танки лупашать наш Донецьк і Луганськ". Проте це праведне обурення лишилося "гласом вопіющого в пустелі". Після скандального звільнення Рудика розлючений Прем’єр мовби у піку своєму візаві призначає саме Людмилу Шемелинець виконувачкою обов’язків керівника агентства. Далі більше – Люстраційний комітет дає їй цілковите благословення на державну службу.
Соціальні мережі, зокрема серйозні інтернет-видання, докраю обурив цей вияв новим урядом одвертої зневаги до громадської думки. Криком кричали про причетність пані Шемелинець до масштабних корупційних оборудок, зокрема з дерибаном землі. Втім тоді ще не було ані Антикорупційного бюро, ні Антикорупційного прокурора. Зате вперше серед високих покровителів, безпосередньо причетних до стрімкого кар’єрного зростання милої юристки "папєрєдніков", засвічується нинішній Голова ВР Володимир Гройсман.
Пані Шемелинець, звісно ж, має свою історію чудодійного зростання. Категорично відкидаючи навіть натяк на значущість у старому керівництві, а тим паче причетність до корупційних схем. Хоча – не проявляючи і хоробливих рецидивів надмірної скромності. В одному з інтерв’ю так і каже (цитуємо мовою оригіналу): "Я не была удивлена, когда на встречу пригласили меня и спросили о моем виденье нужных действий, поскольку раньше я профессионально занималась этими вопросами как профессиональный юрист по земельным отношениям, была одним из соавторов и разработчиков изменений в закон о земельном кадастре, закон об отмене платы за регистрацию земельных участков, получила опыт государственной работы в этой сфере. Моя принципиальная позиция относительно земельной реформы была сформирована еще в те времена, когда команда, в которой я работала, вопреки интересам многих могучих политических фигур, таки запустила государственный земельный кадастр. Этот реестр сразу же в значительной мере связал руки тем, кто привык распоряжаться государственной землей и землей людей, как своими владениями.
На собеседовании в Кабмине я так и сказала, что кадастр – это не просто техническая система, а инструмент сохранения справедливости в стране, гарантия для миллионов украинцев, что достояние всей их жизни никто не заберет, гарантия того, что их общую собственность — государственные земли, леса, реки – никто не украдет, пользуясь тем, что ловко раздал гречку на выборах. Кроме того, я очертила свое виденье развития этой сферы. Думаю, моя позиция нашла понимание в правительстве".
Отак. Ані більше, ні менше. Незамінна "кадра", що й казати! І до того ж кришталево чесна і непідкупна, як свята Варвара. Готова заради очищення захряслих у поборах земельних відносинах назвати "корупціонером" кожного, хто працював на керівній посаді в системі Держземагентства і вимагати для нього "вовчого білета". Отак і почала на пару з новим керманичем нової урядової служби тотальну зачистку території. Прозорі конкурси з онлайн-трансляціями, вимогливі судії з вічних і ручних "столичних теоретиків", що влаштовували кандидатам на районних та обласних начальників екзаменаційні "казні єгипетськії". Увесь цей парад відкритої доскіпливості, попри показні картинки для легковірів, мав на меті лише одне – максимально наситити потенційно головний ринок держави своїми людьми, заздалегідь підготувати плацдарм, схему і виконавців для результативного ручного регулювання вже в недалекому майбутньому такого сласного ринку гігантських грошових і земельних потоків.
Шило, втім, почало витикатися з мішка, коли правоохоронці "цапнули на гарячому" перший корупційний улов – уже серед "оновленців". У квітні на великому хабарі погорів директор Київского ДП "Укрспецзем" і радник голови Держкомзему. Преса без труда вирахувала пряму причетність цих липкоруких до Людмили Шемелинець. Вона підписала посвідчення В’ячеслава Тарнавського, которий був посередником при переданні грошей.
Ще один гучний скандал розгорівся довкола непрозорого проведення конкурсів на посади директорів ДНВП "Картографія", ДНВП "Геосистема", ДП "Херсонгеоінформ" і волюнтаристським звільненням неугодних новим керманичам Держгеокадастру керівників цих підприємств – відомих науковців, пошанованих вченими ступенями і державними нагородами. Обурення трудових колективів сягнуло такого високого суспільного градуса, що група народних депутатів, серед яких, зокрема, Григорій Заболотний, Олексій Порошенко, Микола Кучер, Іван Мельничук, Олександр Домбровський, звернулися із запитом до Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка.
"Кадрова політика, до якої вдається керівництво Держгеокадастру, – висловлюють стурбованість народні обранці, – ставить під загрозу руйнації цілу галузь, яка є однією з базових для розвитку економіки, оборони та науки нашої держави". І далі: "Стало звичною практикою призначати на посади керівників профільного Департаменту та державних підприємств не професіоналів, а осіб, які пов’язані приятельськими відносинами з керівництвом Держгеокадастру".
Гадаєте, скандальна історія з трьома держпідприємствами – прикрий випадок? Та ні ж бо – на лихо, сумне правило.
Така ж віроломна напасть побиває нині і колектив ДП "Київський інститут землеустрою". Ця історія, до слова, наочно ілюструє оту "фаховість", якою так любить покозиряти Людмила Шемелинець. Саме вона очолила кампанію цькування директора інституту доктора економічних наук Йосипа Дороша, фахівця який вивів інститут з безнадійно "лежачого" в одне з найефективніших серед подібних підприємств. Не дивно, що на такий ласий шматок поклала око пані Шемелинець. Саме вона ініціювала розробку у надрах служби нової редакції Статуту цього підприємства. Сама ініціювала, сама затвердила, а інститут, самостійний суб’єкт господарювання, самоправно, всупереч нормам Господарського кодексу підпорядкувала іншому такому ж ДП – "Головному науково-дослідному та проектному інституту землеустрою". Попри те, що це підприємство – у боргах як у реп’яхах. Зате ж у керівному кріслі цього "лежачого" – Руслан Солодкий, чоловік близької подруги Людмили Шемелинець, директора Юридичного департаменту Держгеокадастру Інни Солодкої, в недалекому минулому довіреної помічниці горезвісного міністра юстиції Олександра Лавриновича. Руслан Солодкий має теж достойний для кримінального чтива послужний список. Ще донедавна преса називала його "проросійським регіоналом" і "королем нелегальних столичних МАФів", дуже наближеним до тодішнього столичного градоправителя Олександра Попова і Генерального прокурора Віктора Пшонки. Пана Руслана навіть бачили серед делегатів горезвісного "харківського" з’їзду Партії регіонів, на якому чекали виступ Януковича.
Тепер славне подружжя тихо-мирно-комфортно відсиджується під крилом "люстрованої-очищеної-чесної" і головне "фахової" керманички Держгеокадастру. До речі, її юридичну фаховість таки оцінили державні реєстратори. Нову редакцію Статуту ДП "Київський інститут землеустрою", на якій красується підпис пані Шемелинець, державні реєстратори повернули, як у таких випадках мовиться, "без задоволення", пославшись на вже згадувані грубі порушення законодавства. Замість того, щоб чесно визнати cвій і своїх прямих підлеглих "ляпсус", перша заступниця голови Держгеокадастру вчинила за давно сточеною міллю заповіддю махрового совкового автократа: "Я начальниця – ти дурень". Скинула проблему з хворої голови на здорову. Простіше кажучи – "височайше" доручила керівнику ДП Йосипу Дорошу "привести у відповідність установчі документи підприємства та додатково повідомити Держгеокадастр про проведену роботу". Намагання керівника інституту пояснити по суті патову ситуацію особисто голові Держгеокадастру Максиму Мартинюку викликало контр-реакцію глухого захисту. Який поступово переріс у глуху облогу інституту. Спершу – позаплановим візитом аудиторів. А далі рішучою відмовою продовжити директорові контракт й оголошенням як завжди "прозорого" конкурсу на заміщення вакантної посади. Із трьох кандидатів двох очікувано "забалотували". Очікувано – бо це були посланці колективу інституту. Перемогу здобула "людина нізвідки". Теж, як і у випадку з кар’єним зростанням пані Шемелинець, – карамельна казочка про "випадкову з вулиці". Колишня заступник директора Харківського міського БТІ і директор однієї з приватних юридичних компаній. В соцмережах подейкують, що неабияку роль у цьому щасті "джек-поту" відіграв грошовитий татко, нібито очільник Харківського БТІ.
Колектив інституту повстав. У зверненні до Кабінету міністрів працівники ДП звинувачують М. Мартинюка та Л. Шемелинець у протиправному захопленні управління підприємством, наданні незаконних переваг іншому суб’єктові господарювання, зловживанні владними та службовими правами при наявності потенційного конфлікту інтересів. І просять уряд вжити заходів для притягнення до відповідальності керівництва Держгокадастру "за вчинення корумпованих дій, спрямованих на захоплення суб’єкта господарювання".
Цілком очікувано, якщо найближчим часом на робочий стіл Прем’єра ляже ще одне колективне звернення народних депутатів про "ефективне керівництво" у Держгеокадастрі – тепер щодо ситуації навколо ДП "Київського інституту землеустрою". Ситуації, що нагадує цинічне рейдерське захоплення. Чи вдасться зберегтися після цього у ситному кріслі першого заступника голови Держгеокадастру "фаховому юристу" Людмилі Шемелинець? На цей раз маємо поважний сумнів. Принаймні є сподівання, що справедливість і громадянське суспільство нарешті виведуть на чисту воду гниль кругової бізнес-поруки корупціонерів-перекинчиків у владі.
Колектив, у свою чергу, покладає надію на Міністерство внутрішніх справ та Генеральну прокуратуру, які займаються цим питанням та вивчають надані матеріали та документи аби довести до суду кримінальне провадження стосовно перевищення службових обов’язків посадовими особами Держгеокадастру.
