УкрРус

Путін сам рубає гілку, на якій сидить

Текст перекладений спеціально для сайту "Обозреватель". Оригінал на News Week.

Росія – це, звісно, велика держава, але амбіції кремлівського правління перевищують розміри країни. В результаті, 2016 рік для Російської Федерації може мати досить сумнівну перспективу.

Стратегія Путіна поставила під загрозу три ключові напрямки:

  • Матеріальне благополуччя,
  • Політичну стабільність,
  • Вплив московської влади на світові важелі економіки.

У 2000 році, коли Путін тільки почав правління "могутньою державою", було помітно, що володимир володимирович націлений на підвищення рівня життя громадян, пожвавлення росту цін на нафту та введення нових економічних реформ.

У 2011 році, Путін повернувся на пост президента, і, ні для кого не секрет, що економіка РФ в цей час переживала кризу.

Але це все ніщо, в порівнянні із тією ситуацією, яку ми спостерігаємо зараз.

Помітне падіння цін на нафту значною мірою відігралось на гаманцях росіян. Після незаконного загарбання українських територій, санкції Заходу послабили економіку Кремля. ВВП у 2015 році скорочено на 4%.

Якщо Путин не змінить свої стратегії, то ситуація точно не буде рухатись у напрямку покращень. Швидше за все, санкції заходу відміняти ніхто не буде. Інвестори, від яких значною мірою залежить Росія, останнім часом дуже не охоче вкладають ресурси, дехто й узагалі відмовляється від співпраці. Проекти з Китаєм, Німеччиною та Туреччиною, котрі довгий час розплановувало правління держав, пішли на дно, наче корабель із вибоїнами у днищі.

Стабільними лишаються тільки "антипутінські мітинги" мирних громадян окупованих територій.

Після вторгнення Росії на територію Сирії, офіційне опитування підтвердило той факт, що популярність Путіна зросла на 90%.

Хоча повстання людей у Сирії, як правило, швидко придушуються і не набирають значного розголосу, уряд усе ж побоюється, що протести можуть підірвати вибори 2016 року.

Приклад наступів Путіна на Донецьк, звісно справив враження на владу Кремля, адже боротьба точиться вже тривалий період часу, але російський президент не планує опускати руки, і тим більше, не зацікавлений давати вказівку сирійським бійцям відступати.

Вплив РФ має трагічні наслідки для країн-сусідів.

У 2005 році, Путін, заявив, що крах "Радянської імперії – це геополітична катастрофа". У 2008 році Путін сказав Джорджу Бушу, що "Україна – навіть не країна". Торік, доки президент Нурсултан Назарбаєв не взяв владу у свої руки, Володимир Володимирович сміливо стверджував, що Казахстан ніколи не був повноцінною державою. Такі відносини недопустимі.

Путіну потрібно визнати, що він "спіткнувся", коли порушив цілісність України. Після захоплення Криму, Москва впевненою ходою крокувала у напрямку Східної частини держави-сусідки. Але, в результаті, російські військові потрапили у глухий кут.

"Братня Росія" втратила свій вплив на український народ. Результати опитування, проведеного на території України навесні, показали, що 61% респондентів, навіть ті, хто проживає на окупованих територіях, вважають Росію неспроможною забезпечити гідний рівень життя.

Хоч на території Грузії, Молдови та України знаходяться російські окупанти, держави не здаються, і, як і раніше, тримають курс на Європу. Одні чекають безвізового режиму, інші нійбільше прагнуть звільнитись від тиску московської влади.

Білорусь з усіх сил пручається, і не поспішає із встановленням російської авіабази на території держави. Мільйони етнічних росіян в Прибалтиці не приховують своє негативне ставлення до загарбницької політики Путіна і абсолютно не зацікавлені у приєднанні до Росії.

Аби виправити ситуацію, Путін вирішив заручитись підтримкою Китаю, але той погодився лише на часткове фінансування проектів. Тим часом, Пекін інвестує мільярди доларів у країни Центральної Азії, тим самим, витісняє вплив РФ.

Що відбувається тим часом у Сирії? Як тільки позиція Башара аль-Асада похитнулася, вступились російські військові. Однак, швидкої перемоги, на яку так розраховував Путін, не було. Чуда не сталось. Пора визнати, що Росія не достатньо потужна, аби вийти сухою з води і отримати перевагу у цьому конфлікті, тим більше, коли Путін повноцінно не співпрацює з міжнародними товариствами.

Кремлівське правління нізащо не визнає, але Росія потихеньку йде на дно. Тим не менше, Москва намагається врятувати свій "потопаючий корабель" різними методами: врізала держбюджет, знизила кількість військових на Сході України.

Кремль може вжити більш кардинальних заходів, наприклад, відступити, лишивши Україну в спокої, погодитись на приватизацію державних підприємств, і, таким чином, поліпшити інвестиційний клімат, знизити торговельні бар’єри.

Але це не легкі кроки для Москви. Натомість, кремлівська влада обіцяє людям підвищення рівня життя та відновлення російської держави. Яким чином, дозвольте поцікавитись? Щоб повернути все на свої місця, потрібно, хоча б, позбутись нинішнього керівництва, політика якого сприяє падінню економіки.

12 січня, в інтерв’ю німецькому виданню "Bild", Путін зазначив, що планує зміцнити співпрацю із Заходом, але тільки тоді, як будуть відмінені санкції.

Чесно кажучи, це марні сподівання. Захід відстоюватиме інтереси закону до кінця. Тим більше, агресія Путіна на території України ніяким чином не послабилась, а це ж основна умова.

Все вказує на те, що 2016 рік буде надзвичайно складним для Росії. Путін сам рубає гілку, на якій сидить, але якщо політик хоче щось змінити, то викручуватись, не в його інтересах. Розумніше буде якнайшвидше взятись за виконання "Мінських домовленостей".

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги