УкрРус

Кранти

Все. Дочекалися. Хто чого. Одні – ті, хто живе на долари, широкого і щедрого зорепаду лафи, коли за безцінь можна придбати масу різного і корисного товару, харчів і т.д, і т.п. Другі - ті, що мають скажені зарплати і хабарі – деяке применшення своїх прибутків. Ну то й що? Як приплило, так і поплило. Колись знову повернеться. Треті – масу нещасть. Їм вже ніщо не повернеться ніколи. Першими під удар масового розорення потрапили дрібні підприємці, особливо ті, що працюють з імпортом і змушені основну масу виручки віддавати на оренду. У них немає ніяких запасів, щоб перечекати-пересидіти лиху пору. Треба платити, треба продавати. А хто, скажіть, зараз заплатить за майку 2500 гривень, якщо вона в закупці коштувала 10 доларів? Тобто рівно стільки, за скільки закуплена в зарубіжного фабриканта. Звичайно, ніхто. Звичайно, коли долар продавався в Україні по 1 гривні 78 копійок (за прем’єрства Лазаренка) і навіть, коли по чотири з гаком гривні (за прем’єрства Пустовойтенка), то в гривнях складалася помірна ціна.

Тоді перший пустовойтівський обвал гривні понад у два рази, як до того і астрономічний обвал купона, пройшов для переважної маси населення майже непомітно. В житті українців мало чого значила зарубіжна валюта. І все більш-менш справедливо регулювалося внутрішніми пропозицією і попитом.

Інакше сталося, коли гривню обвалив третій президент Ющенко. Прем’єра Тимошенко винною не називаю тому, що вона якраз була категорично проти. І поступок Ющенка разом з його головою нацбанку Стельмахом був несподіваним і в першу чергу викликаним не економічним становищем, а мерзенною користю і політичною ціллю. Ющенко, розумів, що через зло, яке вже накоїв в Україні, президентом не стане ніколи. І вирішив, обрушити таким чином авторитет своєї політичної сили, загалом усіх помаранчевих, щоб зіграти на руку Януковичу. В надії на непереслідування і всепрощення, чого і досяг. Ось тоді, коли вже багато бізнесу було зав’язане на долар і євро, коли Україна вже була вщерть заповнена іноземними якісними товарами (придбаними, звичайно, за валюту), коли послуги банків, орендодавців стали рахуватися в тій же валюті, ось тоді і сталася перша катастрофа в українському бізнесі. Якщо при Кучмі (попри його особистий клептоманський характер, жадібність і заохочення її в масах різних правників та фіскалів, значну складність навіть спрощеної системи оподаткування) все ж дрібний та середній бізнес розвивався, то при Ющенку і його наступниках став падати. Але навіть тоді, обезсилений, він зіграв позитивну роль для населення і держави і, на жаль, для того ж Ющенка. Якщо б ціни на товари тоді підвищилися рівнозначно адміністративному росту ціни долара, то ще тоді населення винесло б того Ющенка разом з тим же Стельмахом на руках, і майже на десятиліття раніше розпочалася смітникова люстрація. Та трупом лягли маси підприємств і підприємців, але цін на товари не підвищили.

Звичайно, це робилося не з доброї волі. Вже тоді була відпрацьована чиновниками та олігархами маса так би мовити, "захисних" механізмів у вигляді обов’язкової високої оренди, податків і внесків, штрафів, незабезпеченням працездатного населення працевлаштуваннь, за яких, щоб вижити, людина за безцінь спускала останнє. Як за війни. Вишукувала по кутках, вигрібала, щоб прожити ще день, ще день…

Читайте:

50 грн/$ мы увидим уже в марте . Кабмин загоняет экономику в тень

Сьогодні до започаткованих Ющенком бід додалася війна. З Ющенкових 8 гривень ціна долара зросла до 25 і... Один знайомий на днях похвастався, що в одному із торгівельних центрів купив шубу, яка в закупці коштувала 25 тисяч доларів, за 25 тисяч гривень. Тобто за нинішнім курсом вона лише в тій же закупці мала б коштувати 625 тисяч гривень. Але я не поздоровив його з вдалим придбанням. По-перше, це все-таки був спровокований державою чистий грабіж, по-друге, він поспішив. Очікується ще більше падіння цін на товари. І воно триватиме доти, поки цю землю не покине останній підприємець. Не важно, переставиться в інші країни чи на той світ. Крім скаженої інфляції його в гроб заганяють нинішня Верховна Рада та уряд, які не те, що повернулися до грабіжницьких правових норм щодо дрібного і середнього бізнесу періоду Кучми, до чиновницького свавілля періоду Ющенка, а ще й понищили поліпшення періоду Януковича. Останній спростив обов’язкову звітність, відмінив штрафи, призупинив корупцію. Нинішні ж, начебто наші майданівські власті, поступили навпаки. Ускладнили звітність, наростили штрафи, посилили втручання в бізнес різного чиновництва, що напряму має розвиввати корупцію. Не випадково, що світ по рівню несвободи бізнесу нашу країну поставив на одне із останніх місць, неподалік від Північної Кореї. Хоч і раніше в цьому рейтингу ми стояли не надто високо.

Чого ж чекати надалі окрім повного знищення підприємництва? Звичайно, того, що завжди буває за тим, коли зникає такий клас населення - своєрідна прокладка між владою і народом, яка негативні наслідки прорахунків і навіть зловживання влади переносить на собі, пом’якшує катастрофу від росту цін, долає безробіття. Треба чекати нарощення силової ролі держави. Це потрібно для того, щоб тримати в узді маси зголоднілого і обуреного населення. І місцевий світ поділиться на два класи – високих чиновників (в тому числі й силовиків), а маси різної чиновної дрібноти разом з робочим голодним людом складуть другий клас. Якщо ж цей люд ще не забезпечить влада роботою, то його замінить клас бомжів.

А поки що ті, хто має гроші, радійте. Скупляйте за безцінь, пийте і їжте, водіть подруг, гуляйте по борделях. Спішить пожити. Недовго залишилося.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги