Блог | Про правду та інформацію
Найжахливіше, що сталося з нами за останній час. Уособлення страхів всіх прогресивних українців. Пальці журналістів затремтіли від обурення - привид цензури виступив за-за лаштунків демократії... Це все - про Міністерство інформаційної політики.
Або, як його намагаються іронічно окреслити - Міністерство правди. Так сталося, що для багатьох цей образ сформувався виключно на емоціях від роману Оруела "1984". Безвідносно до існування іншої літератури, попри десятиліття існування подібних відомств в успішних демократіях світу (Великобританія, США) - всі, хто читав роман, вирішили, що саме так і буде розвиватися задумка з Міністерством інформаційної політики. Інших варіантів просто не може бути.
Читайте: Мининформации займется надзором за СМИ и предотвращением "влияния на сознание граждан"
Ті, хто з романом не ознайомилися, вірять на слово начитаним. Мусять визнати, що ми живемо в сумному світі, позбавленому фарб, окрім білої і чорної. Адже так пишуть відомі блогери. Це світ позбавлений альтернатив між "жодного контролю за інформаційним полем" і "міністерством правди містера геббельса". Отже, вибір невеликий. Або анархія (назвемо її "вільний ринок"), або цензура.
Це обмежений і консервативний погляд, який відкидає будь-які інші соціальні сценарії, і будь-які структурні зміни. Цей погляд не оперує жодними аргументами, окрім наведених в художньому романі. І цей погляд базується на природному страху контролю. Цей страх настільки глибоко в’ївся в нас, що жодне раціональне зерно не може пробити його.
Цей страх не пробивають ані інституційні аргументи щодо практики існування регуляторів державної інформаційної політики, ані звичайна логіка. Не пробиває навіть аргумент, що буде ліквідовано кілька відомств, і замість них створено одне, яке буде ефективніше виконувати аналогічні функції - координувати державну публічну інформацію. Назвемо його "офіс" як в Британії, "агентство", як в США, чи "міністерство", як в Сінгапурі - можливо, саме це найбільше хвилює громадськість?
Читайте:Создание Мининформации не согласовывалось с коалицией - Соболев
Ну яка може бути цензура в країні, що прогнала Януковича? Хто цей самогубець? Але деякі журналісти чомусь вважають, що саме цензура і є єдиним бажанням майбутніх менеджерів Міністерства. Сподіваюся, вони не видають свої потаємні думки цими обвинуваченнями? :)
Звичайно ж, ні про що, окрім цензури, в Міністерстві навіть думати не посміють. Тільки про те, як загнати всіх під плінтус. Жодних конструктивних ідей, жодних напрацювань. Жодних запозичень з роботи Офісу центральної інформації Великобританії або Міністерства інформації Франції (існувало до 1976 року).
Критика - це прекрасно, вона формує рамки та межі для влади. Однак наявність критики не може стати причиною для стагнації. Не робити нічого, тільки тому що так написав Оруел? Не робити нічого, бо колись у нас були тємники?
В історії є безліч прикладів, коли "Міністерство правди" працювало винятково в інтересах громадян, свободи слова і безпеки держави. Коли це була не перекручена правда, але реальна, об’єктивна і конструктивна. Та правда, яку держава мусить вчасно, доречно і повно донести до своїх громадян.
Міністерство інформаційної політики - це не про обмеження свобод журналістів. Це - про зобов’язання держави щодо управління власними інформаційними ресурсами. Це - не назавжди, але на той час, коли нам потрібно швидко і ефективно координувати публічні зусилля багатьох відомств. На час війни.
Ще раз повернемося до міжнародного досвіду. Чомусь не вподобали наші експерти Міністерство інформації Великобританії, яке після Другої світової війни і до 2012 року існувало як Центральний офіс інформації. Єдиний аргумент проти імплементації цього досвіду - відмінність української системи від вестмінстерської. Дивно, звичайно, чути таке від журналістів, які захоплюються британською демократією, але тут уже кожен вибирає аргументи для суперечки.
Тож поверхнево і коротко про досвід Ізраїлю, де в 1967 було створене Міністерство інформації (в 70-х його очолював, наприклад Шимон Перез), в 2009 воно було перетворене на Міністерство народної дипломатії, інформації та зв’язків з діаспорою (гм, може, варто і Мінінформполітики назвати якось завуальовано?). В 2013 році слово "інформація" було прибрано з назви, функції координації відомств було передано в департамент при кабінеті прем’єр-міністра. Однак Міністерство Єрусалиму та зв’язків з Діаспорою (так воно стало називатися) фактично займається тим самим - просуванням публічної інформації в країні та поза її межами.
Читайте:Стець: Мининформполитики не будет посягать на свободу слова в Украине
До речі, існує в Ізраїлі і Міністерство комунікацій, яке відповідає за зв’язок, телекомунікації, частоти і ліцензії. Тобто цілих два міністерства відповідає за інформаційну складову державного управління, поряд з кількома міжвідомчими радами та комісіями. Країна, що живе в стані постійної війни, демократія, створена під суворим наглядом міжнародної спільноти. А також країна, що усвідомлює: в нинішньому інформаційному світі необхідно бути готовим до ворожої пропаганди, необхідно захищати державу і громадян він зомбування, що здатне зруйнувати спокійне життя.
І в Великобританії, і в Ізраїлі "міністерства правди" впродовж 50-60 років стояли на захисті національних інтересів, сприяли розвитку медійного ринку та захищали свободу слова. Сьогодні в обох країнах існує рух на відновлення структур, які, в тому числі, формували громадську думку в інших країнах. Чому ж Україні ми бачимо лише негативний сценарій, чому відкидаємо управлінський досвід досвідченіших партнерів?
Жаль, що деяких людей "правда" уособлює собою щось погане. Інакше б вони не вживали словосполучення "Міністерство правди" винятково як негативний образ. Життя має більше альтернатив, ніж описано в одній антиутопії.
