УкрРус

Погляд на російську ментальність з Харківщини на початку ХІХ ст.

237 років тому в цей день народився наш видатний прозаїк, драматург, літературний критик, засновник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі Григорій Квітка-Основ’яненко.

Як письменник, видавець і публіцист виступав в оборону художніх можливостей української літературної мови: "Як говоримо, так і писати треба!". На початку ХІХ ст. брав участь у заснуванні професійного театру в Харкові (1812), у виданні першого в Україні журналу "Украинскій Вістникъ" (1816–1817), сприяв виданню альманаху "Молодикъ" (1843–1844), був одним із засновників Харківської губернської бібліотеки (1838).

Серед найвидатніших творів – "Конотопська відьма", "Маруся", "Сватання на Гончарівці", "Шельменко-денщик", "Бой-жінка" … Найкращі твори Квітки-Основ'яненка одними з перших представляли українську літературу європейським читачам. У 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Твори Квітки-Основ'яненка перекладено польською,

болгарською, чеською та іншими мовами.

З Квіткою-Основ'яненком листувався і Тарас Шевченко. Поет давав позитивні відгуки на його твори, присвятив йому вірш "До Основ'яненка" ("Б'ють пороги; місяць сходить"; 1839) та виконав ілюстрації "Знахар" і "Панна Сотниківна" до однойменних творів.

У його творах знаходимо цікаві та реалістичні описи сусідів-росіян, з якими він жив поруч на той час у Харківській губернії. Зокрема, в оповіданні ""Салдацький патрет", написаному та вперше

опублікованому у 1833 році.

Так, читаємо:

"Вже і в Липцях завелися кабаки, неначе — нехай бог милує — у Расєї. Відкіля ж то се узялось?Общество нас так прикрутило, щоб, бач, відкупщик за нас, хто не здужа, зносив гроші у подушне; так узявсь не з справжніх відкупщиків, а — таки нічого гріха таїти — знайшовсь із наших, хрещених людей, що уступив у їх віру та, як той Юда, узявсь держать і Липці, і другії слободи на московський лад; і вже в них не шинок зоветься, а кабак, і там вже уся московська натура, там усе москаль наголо, як у Туреччині турки; та усе народ проворний: ні доїсть, ні доспить, усе об тім тільки і дума, щоб заробить копійку. Така вже їх московська поведенція!

А як тільки нашого братчика, хоч би і у кабаці, обдурюють, так ну, ну, ну! Отсе, коли прийшов з посудиною, щоб купити до хазяйства на скільки треба горілки, та хоч трохи заслухайся або

задивись, то й не доллє повної міри, та мерщій і всипа у твою посудину, і вже хоч спор, хоч лайся, а він тебе випровадить геть.

Коли ж тут хочеш випити, то буцімто й добрий: за гривню зачеркне із діжки таки повнісіньку; тут станеш уси розгладжувати, та втираєшся, та поцмокаєш хорошенько і збираєшся, як то гарненько натощака вип'єш, та тільки що руку підняв, та ще і до рота не доніс, як, урагова його мати зна, де те москальча у гаспида озьметься, таки неначе як той, що... дух свят при нашій хаті!.. Підбіжить, підтовкне — плюсь! — більш половина чарки назад у діжку! Лихо, та й годі! П'єш мерщій, бо розливальщик ще стане і чарку віднімати. Випив... так що ж бо?.. Як там кажуть: по бороді потекло, а у рот не попало; а вже й не кажи, що по животу пішло; нічого було гаразд і проковтнуть.

Оттака-то їх московська віра, щоб зо всякого зідрати; так куди їм і спати довго? Та таки тут спить, а тут дума: як би то і де б то поживитись..."

Отож, виглядає так, що треба було, мабуть, уважніше читати поради наших класиків і ретельніше вивчати історію українсько-російських відносин, щоб оберігати власну країну, її територію та культуру від впливу специфічної ментальності наших "сусідів-росіян"…

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги