Блог | Ангели плачуть
Дощ стіною. Нині небо ридає ридма...
Після дводенної епопеї з судами, довго сиділи з Батею і говорили про своє, козацьке, та й про життя загалом.
І ще про... Потім скажу.
Затим поїхав у рідні палестини.
Так незвично було зустрічати світанок в дорозі серед лісів і полів свято-зеленого Бандерштадту, коли сонце встає серед дерев, як Шухевич з кулеметом. І перемагає темряву.
Ніби їх було таких світанків сотні, може, тисячі... А якось воно поінакшало після того, як зустрічаєш схід сонця у вікні Печерського райсуду.
Доїхав до Рівного. Нарешті трохи поспав. А вранці - на Пляшеву, де мав честь зустріти на своїй святій землі дорогих мені соратників Олега Ляшка, Валентину Руденку, Ігоря Мосійчука, Сергія Скуратовського, Дениса Силантьєва, Дмитра Лінька, Юлію Бистрякову.
Пішли на службу, яку очолив Святійший Патріарх Руси-України Філарет. Віддали шану козакам, які віддали своє життя у бою під Берестечком - це був Ілловайськ Середньовіччя.
...а ще ми говорили з Батею про тих, кого вже нема - наше Небесне військо. Там і козаки, і бандерівці, і ті, кого забрала вже ця війна.
Далі слів мені бракує... Важко, правда. Особливо, коли згадуєш про тих, кого знав і сам...
Послухайте краще пісню, яку написав мій друг Іван Леньо на слова Дмитра Лазуткіна.
В Берестечку така погода рік у рік. Пекельні промені сонця, які райською величчю відбиваються у золоті хрестів, ікон, омофорів.
Закінчується служба. І тоді...
Дощ стіною. Нині небо ридає ридма...
То ангели плачуть.
