УкрРус

"Татусь відлетів у небо і тепер - він наш янгол-охоронець… "

7.1т
  • "Татусь відлетів у небо і тепер - він наш янгол-охоронець… " | фото 1
    1/3

Неймовірний сум, а часом – навіть безвихідь і безнадія охоплюють серця українських жінок, які втратили найдорожче – свого коханого чоловіка та батька дитини. У думки вселяється непевність, а що ж буде далі і як тепер із цим жити? На ці питання довелося шукати відповіді Тетяні Коваль із маленькою донькою Софійкою. Їх коханий та батько, капітан (посмертно нагороджений званням майора) 101-ої окремої бригади охорони військової служби правопорядку, Олег Коваль, загинув на Сході, захищаючи не тільки свою сім’ю, а й кожного з нас.

Олег та Тетяна знали один одного ще із шкільних часів. Разом навчалися та дружили. Потім, дружба і спілкування переросли у кохання і молоді вирішили шлюбом пов’язати свої життя. Олег Коваль з дитинства, мріяв стати військовим. Йому завжди подобались однострої і виправка, а особливо – рідний дядько, який був військовим та на якого хлопець хотів бути схожим. Хоча його батьки і не були особливо раді вибору сина, все ж одноголосно його підтримали. "Олег, вступив до академії Сухопутних військ, а я на той час вже завершувала навчання у школі, тож він забрав мене до себе, ми одружились і з того часу живимо разом", - розповідає дружина Тетяна.

Жінка говорить, що Олег дуже хотів дитину. І коли в подружжя народилась дівчинка, яку назвали Софійкою, Олег був неймовірно щасливим. "Він буквально сяяв від щастя. Старався побільше часу побути з донькою. Любив її бавити, допомагав мені з усім", - розповідає Тетяна. Сім’я Ковалів полюбляла разом ходити на прогулянки та спільно проводити час. Жили вони у гуртожитку, на території військової частини, де проходив службу Олег. А Тетяна працювала у медчастині. Жінка розповідає, що коли Софійка трошки підросла, то стала найбільшою татовою гордістю. "Як випадала нагода, брав свою доцю до себе на роботу, з усіма її знайомив, розповідав багато про неї своїм товаришам по службі. Це був його найбільший скарб", - згадує жінка.

З початком проведення АТО, Олег Коваль просив, аби його відрядили на Схід, адже вважав, що першочергово всі, хто перебувають на службі та присягали українському народові, мають чимшвидше вирушити зупиняти російський наступ. "Я, звичайно, не дуже раділа з такого рішення. Але розуміла, що інакше бути не може. А Олег мене заспокоював, казав, щоб не переживала, і що все буде добре", - розповідає дружина загиблого.

Олег Коваль, у складі своєї бригади, був дислокований в районі Дебальцеве, що на Донеччині. "Він мені телефонував і завжди казав, що у нього все гаразд, хоча я постійно чула постріли", - говорить Тетяна. Жінка згадує, що коли проводила чоловіка на війну, мов відчувала, що бачить його востаннє. У переддень загибелі чоловіка, Тетяну мучили тривожні думки. За день до його смерті, у військову частину надійшла сумна звістка – на війні загинув товариш Олега. "Того вечора, я не могла Олегові додзвонитись, ніхто не відповідав. Була тривога. А на ранок у наші двері постукав командир і сказав, що Олега більше немає. Уявляєте, який розпач, біль і сльози в мене були. Відмовлялася в це вірити, адже я чекала, бо Олег мав от-от мав приїхати на ротацію", - розповідає дружина загиблого.

Олег Коваль загинув від кулі ворожого снайпера. Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Держава допомогла родині загиблого героя компенсацією та житлом. Але це ніколи не поверне коханого чоловіка та батька 4-річній Софійці, яка досі на нього чекає. "Донька в мене часто питає, чи я залишила ключі для татка, біля квартири, адже переживає, що коли він прийде, то не зможе відкрити двері. Я їй сказала, що татусь полетів на небо, і що він тепер наш янгол-охоронець. Але дитині дуже важко. Софійка завжди його чекає і хоче, щоби тато забирав її із дитячого садочку", - ледь стримуючі сльози розповідає Тетяна Коваль. Зараз маленькій Софійці потрібні іграшки та дитячий одяг, а ще її мама хоче зробити ремонт у її кімнаті. Не залишайтесь осторонь і допоможіть дитині загиблого Героя.

КОВАЛЬ ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДРІВНА TETIANA KOVAL 4188370026942451 (Райффайзен банк "Аваль")

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги