Блог | Чи став Луценко термінатором для системи?
Багатьох з нас цікавить вплив Юрія Луценка на подальші дії опозиції. Він ненавидить сучасний режим. Він той, хто за свої політичні дії і погляди сидів в застінках системи, хто ніколи не йшов і не піде на співпрацю з регіоналами. Той, хто підіймав людей на протест під час "України без Кучми" та Помаранчевої революції. Той, хто зараз здатен повести за собою на вулиці.
Луценко вигідно виділяється над сучасними лідерами опозиції. Він був за гратами в 2011 році, коли опозиція разом з регіоналами голосувала за зміну виборчої системи до парламенту. Всі ці зміни пішли блакитним на користь, їхні представники виграли в більшості одномандатних виборчих округів. Це був один з перших великих провалів опозиції. Пізніше опозиція програла під час мовного питання, під час намагання призначити вибори в Києві. Під час невдалих спроб блокування, які закінчилися для неї тотальною поразкою, і засіданням більшості на Банковій.
В цій ситуації, після виходу на волю, Луценко прийняв соломонове рішення. Він виступив з ініціативою створення непартійного протестного руху, який має стати предтечею другого майдану. Нехтуючи власними президентськими амбіціями, щоб не розколювати опозиційний табір, він заявив, що підтримає одного з кандидатів в президенти від опозиції. Цим він змотивує лідерів парламентської опозиції на більш рішучі дії. Це додасть конструктивну як парламентському так і не парламентський спротиві регіоналам. На волю вийшов "термінатор", за яким, підуть протестувальники, коли він першим "бросить бруківку", на якого будуть рівнятися парламентські лідери опозиції.
Мені довелось побачитись з Юрою, коли він був в неволі. Я побачив людину від якої "віяло" впевненістю і силою, це було в усьому, в його очах, рухах, голосі. Він не втратив почуття гумору, і весело жартував. Системі не вдалося зламати його, навпаки, ув'язнення загартувало його характер. Я говорив з рішучим лідером, психологічним готовим на все, щоб відстояти наші демократичні свободи. Я ще раз переконався, що він той, з ким варто стояти пліч-о-пліч, в захисті української демократії.
Очевидним є те, що регіонали не збираться віддавати владу в будь-який спосіб. І те що вони придумають "завтра", може звести на нівець всі президентські потуги опозиціонерів. Зокрема Чечетов заявляв про необхідність проведення всеукраїнського референдуму, з питань розпуску парламенту, виборів за мажоритарною системою, позбавлення недоторканості, зменшення конституційного складу ВРУ. При успішному проведенні такого референдуму, і виборів в ВРУ після нього, вся законодавча влада буде в руках регіоналів, вірогідніше за все вони матимуть конституційну більшість. Це буде кінець демократії в Україні.
Опозиція потребує консолідації, і Луценко це той, хто здатен раціоналізувати спротив. Створюваний ним непарламентський громадянський рух здатен об'єднати всіх опозиційних лідерів, і може бути основою майбутньої єдиної опозиційної партії.
Дії Юрія Луценка найбільш адекватні, він починає єдиний можливий варіант непарламентського спротиву – вуличний протест. Основна вулична боротьба відбуватиметься в Києві. Він єдиний, хто реально здатен розпочати і очолити рух , який стане другим майданом, що зараз і починає робити. Найважчим моментом буде початок протистояння.
Цей етап найпростіший для фізичного розгону людей. Коли така акція збере сотні тисяч протестувальників, можна буде почати блокувати основні органи державної влади, а пізніше захопити їх. Величезні юрби протестувальників будуть зупиняючим фактором для силових структур, не виконувати злочинні накази. В центрі революції, буде постать Луценка. В нього є всі шанси бути "термінатором", який "знищить владу" регіоналів.
