Блог | Український шоу-біз хоче і може грати за чесними правилами
Український шоу-біз хоче і може грати за чесними правилами!
Перш за все, хочу ще раз подякувати всім, хто сьогодні зібрався! Коли напередодні я спілкувалася зі всіма, більшість мені говорили, що маючи досвід 2006 року, вони в принципі вже не вірять в те, що щось можливо зрушити. (У 2006 ми починали піднімати це питання, і все закінчилося тим, що ми повязли в тому бруді, а іноді корупційні схеми розгорталися прямо у нас на очах).
Сьогодні ми всі заручники ситуації. Але ми всі хочемо заробляти чесно у своїй країні і не хочемо тікати на заробітки в інші країни, хоча все частіше у музикантів з’являються такі думки (навіть у мене в групі сталася така прикра ситуація, що наш барабанщик, щоби зібрати гроші на операцію своєму батькові, їде працювати за кордон, так як в Україні немає можливості чесно заробити гроші). Більшість музикантів, плануючи свій новий музичний матеріал, так чи інакше одразу починають думати про те, як "звалити" в Британію чи Китай або як спланувати тур по діаспорі – всі розуміють, де знаходиться їх реальне джерело доходу. Криза, у якій знаходиться Україна, однозначно вдаряє по музичній сфері. Активність артистів, звичайно є, але переважно це благодійна активність.
Ми вважаємо, що зараз питання авторських відрахувань дуже актуальне.
Україна займає одні з перших позицій у світових антирейтингах щодо піратства. На глобальному рівні за Україною впевнено закріпився образ "піратки".
Україна у світі відома як країна, де процвітає піратський ринок, де продукт інтелектуальної діяльності не треба купувати, і це стосується не лише музики, а й кіно, програмного забезпечення, тощо. Це приведе в нікуди.
На сьогоднішній день існує 19 ОКУ. Це безпрецедентна кількість. Ніде у світі такого немає. Більше того, 19 ОКУ нам навіть просто не потрібні. Навіть 10 чи 5 це забагато. Чим буде менша кількість ОКУ, тим буде легше проконтролювати їх діяльність, тим швидше ми розберемося, за якою схемою збираються гроші, за якими квотами.
Дуже показовими прикладами є ситуація з авторськими відрахуваннями, які отримую Оксана Івасюк та дружина Кузьми Світлана. Я дуже рада, що вони сьогодні теж присутні. Музика Володимира Івасюка та Кузьми – це вже та музика, яка не ділиться на цільові категорії та подобається/не подобається. Володимир Івасюк та Кузьма – це справжні легенди сучасної української музики. Знаючи, які авторські відрахування отримують ці люди, це і стало однією з причин, чому ми зібралися.
На жаль, ми бачимо абсолютну пасивність влади у даному питанні. Влада не зацікавлена у цих змінах.
Корупційні схеми дуже застраховані і я переконалася в цьому ще у 2006 році. Адже якщо не доведи Господи вдарити по чиїйсь кишені, валиться вся корупційна система. Тому, про всяк випадок, ніхто не хоче лізти в ці питання. Я частково погоджуюся зі своїми колегами і теж майже не вірю в те, що можна змінити цю ситуацію, прийшовши і по-хорошому забрати свої гроші в тих, хто їх збирає. Але ми вже небайдужі, тому я вірю, що вже не буде так, як є.
Ми повинні зробити цю ситуацію настільки публічною, щоби унеможливити як в АП, так і в будь-яких урядових структурах кулуарні розмови, що будь-який закон на цю тему вони валитимуть. Такі розмови, на мій погляд, це абсолютно цинічне ставленням до української музики.
Українська музика дуже крута і має величезний потенціал. Вона супероригінальна. Українські музиканти мають достатньо амбіцій, щоби створювати серйозний продукт. Може, не вистачає ще бази чи активності, але весь цей механізм музичної індустрії закрутиться, як тільки ринок стане легальним, а закони відповідатимуть європейським нормам.
Сьогодні зібралися, щоби послухати один з варіантів законів, який був розроблений за участі європейських фахівців. Я не вірю, що музична індустрія не в стані підняти достатньо вагомого галасу для того, щоби змінити ситуацію на свою користь.
Але ми точно можемо сказати, що 19 ОКУ точно не залишаться. Чи цей закон у такому форматі, чи видозмінений, але так чи інакше він потрібен і рано чи пізно буде прийнятий.
Як на мене, мутності в ситуації більше, ніж зрозумілості. Дуже хочеться, щоби ми нарешті розставили всі крапки над "і" та розібралися у всій ситуації.
Одна з вагомих причин проблеми у тому, що самі автори не усвідомлюють, як їх грабують. Зрештою, ми навіть не знаємо, скільки нам належить, хто і як це рахує. Критерії відрахувань, які є сьогодні, абсолютно не прозорі. Кожна організація встановила свої правила гри.
У 2006 році ми настільки ретельно вивчили, хто на цьому збудував собі "годівничку", що якщо я відчую, що людина з цієї "годівнички", я не постидаюся публічно сказати, звідки "віє вітер".
Нас сьогодні не цікавлять нічиї кишені, нічиї розклад. Нас цікавить нормальні європейські правила. Музика у світі одна з найбільш прибуткових галузей у світі.
Ми хочемо, щоби музична індустрія нормально заробляла свої великі гроші, щоби не треба було думати, куди їхати – в Китай чи Британію. І людям від цього буде добре, тому що ми робитиме їх життя щасливішим. Люди зараз потребують в тому числі і хорошої музики, а не психіатра від масового стресу, як всі говорять. Ми хочемо мати можливість заробляти і бути конкурентоспроможними.
Ми зібралися не заради якогось нового "договорняка". Ми всі лише хочемо розуміти, хто в який момент платить за наш продукт і коли ми отримаємо наші гроші, на які зможемо знімати нові кліпи і робити нове шоу.
Серед всіх музикантів в Україні майже немає (я не говорю, що немає, але майже немає) "тупих заробітчан".
Переважна більшість музикантів – це люди, які продвигають за останні гроші українську музику. Вони роблять це від душі і ніколи не скиглять, що немає грошей на конкурентноспроможні продукти, але ми всі прагнемо яскравих концертів, ми всі бажаємо яскравих кліпів, ми всі бажаємо сьогодні дивувати Європу, Америку і робити світові тури. Дайте ж нам можливість це зробити! Для цього ті, хто крали наші гроші, просто відійдіть в сторону і лишіть нас в спокої. Якщо ж будете дотискати, то просто нарветеся на серйозний суд і ще сядете за ґрати.
