Блог | Про закриття тюрем
Одним з основних пунктів у заявленій Мінюстом реформі Пенітенціарної служби є скорочення кількості слідчих ізоляторів та виправних колоній.
Так, дійсно на сьогоднішній день кількість засуджених по колоніях знизилася. Не в останню чергу із-за амністії 2014 року та відсутності дієвого правоохоронного органу "міліції-поліції".
Засуджені тисячами виходять на свободу достроково. А злочинців, які скоюють злочини зараз, не дуже то і затримують.
Але так буде не завжди. Я дуже сподіваюсь, що злочини нарешті почнуть не тільки фіксувати, а й розкривати. А злочинців саджати до тюрми. Адже нікого зараз не влаштовує той розгул криміналітету, який ми бачимо. І тоді кількість утримуваних знову зросте
Звичайно, зараз колонії напівпусті. Але так можна сказати лише на перший погляд. Напівпусті вони з розрахунку на радянську систему утримання. Тобто на "барачну". Іншими словами, засуджені проживають у казарменого типу приміщеннях на 30-80 осіб. Дуже часто, з огляду на кількість людей та антисанітарію, ті приміщення схожі більше на хлів, а не на гуртожиток.
Звідси наступний напрям реформування Пенітенціарної служби, який очевидний для всіх, тільки не для Мінюсту!
Що б зробив раціональний господар, якби в нього звільнилася деяка площа для проживання?
Це поступове переведення ВСІХ установ з казарменого типу проживання засуджених на проживання у блоках по 2-4-6 чоловік. Вдень вони всі відкриті, на ніч зачиняються.
Для цього зараз дуже зручний момент, можна організувати таку перебудову колоній, частково звільняючи площі, які не використовуються. Більшість необхідних робіт можна виконати силами самих засуджених та виготовляючи необхідний інвентар у тих же колоніях! Навіть з урахуванням зарплати засуджених на місцях, це буде на порядок дешевше, ніж залучати якихось "інвесторів", де половина виділених коштів піде на "відкати".
Звичайно, зразу у всіх колоніях це неможливо, тому слід розпочати з колоній мінімального рівня безпеки (раніше називався "загальний режим"). Потім рухатись далі – середній і максимальний рівні безпеки.
Так, це робота на декілька років. Але це РОБОТА, а не її імітація.
Є ще один аспект, про який ніхто не говорить. В Україні постійно зростає кількість довічно засуджених. Утримуватись вони повинні в укріплених камерах по 1 – 2 чоловіки. В даний час вони сидять по 3 – чоловіка у камері. Менше їх ставати не буде, по зрозумілим причинам, найближчих років 10. А врахувавши бойові дії та розгул злочинності, я прогнозую різке зростання їх кількості у найближчі 5 років.
Отже для них просто необхідно створювати нові установи. Або переобладнувати діючі. Ото і є напрям, що треба робити з установами, які звільняються!
Про це треба думати, якщо дивитися вперед хоча б років на п’ять. Якщо прагнути до більш-менш цивілізованих умов утримання засуджених з одночасним дотримання всіх необхідних мір безпеки, то існуючі установи треба не закривати (чит.: продавати за безцінь), а ПЕРЕОБЛАДНУВАТИ та ПРИВОДИТИ У НАЛЕЖНИЙ СТАН.
Розпродати все – то просто. Ти спочатку щось створи, побудуй! А потім продавай…
Інакше доведеться засуджених селити в офісах Мінюсту та ДПтСУ. Ну, ще в Кабмін можна…
