УкрРус

Яке правосуддя підтримає більшість Януковича у Конституційному Суді?

Саме направлення президентського законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (№3524) на висновок до нинішнього складу Конституційного Суду – це насмішка над ідеєю конституційної реформи.

Адже ми направляємо напрацювання, які пафосно названі "визначною реформою суддівської системи, спрямованою на відновлення довіри до незалежних суддів та справжнього правосуддя в Україні", до нинішніх суддів Конституційного Суду, більшість з яких причетна до неконституційних рішень.

Нагадаю, що зараз реально у Конституційному Суді працюють 14 із 18 осіб. До речі, Верховна Рада досі не призначила ще одного представника КС за своєю квотою.

Із цих 14-ти суддів КС шість членів - представники Донецького і Луганського регіону. А більшість із 14-ти суддів призначалися за часів діяльності Януковича як президента України. До того ж, зважаючи на рішення Верховного Суду України, ті члени Конституційного Суду, які брали участь у так званому "конституційному перевороті" 2010 року, що призвів до узурпації влади політичним режимом Януковича, і які досі працюють суддями КС, мають бути звільнені. Мова йде про 8 суддів нинішнього КС.

Отож, фактично, більшість нинішнього складу Конституційного Суду України так чи інакше причетна до так званого "конституційного перевороту", до незаконних дій та узурпації влади. А тепер ми звертаємось до цих представників КС, щоб вони допомогли нам забезпечити правосуддя в Україні?!

Якщо ж поглянути на зміст пропонованих конституційних змін у сфері правосуддя, то впадають в око одразу кілька дискусійних аспектів.

Зокрема, щодо коректності назви вищого органу системи судочинства. Так, ключовою інституцією, яка буде здійснювати контролювати систему судочинства, є Вища рада правосуддя. З понятійної точки зору виникає багато запитань щодо коректності такої назви. Так, правосуддя за змістом - це процес, діяльність, а не назва колективного органу, який виносить певні рішення щодо правомірності чи неправомірності діяльності конкретних суддів. За термінологією Вища рада правосуддя нагадує "міністерство правди" чи "раду мудреців".

Також у відповідному проекті змін до Конституції містяться неоднозначні формулювання, наприклад, "розумні строки розгляду" та інші, що носять, м’яко кажучи, неправовий характер.

Крім того, є великі застереження щодо доцільності надання надвеликих повноважень діючій Вищій раді юстиції, а згодом і Вищий раді правосуддя. Як зазначається в проекті змін до Конституції, обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя здійснюється до 30 квітня 2019 року.

Важко повірити, що нинішня Вища рада юстиції (Вища рада правосуддя) як корпоративне суддівське утворення може належним чином контролювати діяльність своїх колег, а тим більше – давати згоду на притягнення їх до кримінальної відповідальності. На мою думку, збереження парламентського контролю якщо не в призначенні суддів, то хоча би в наданні згоди на притягнення їх до відповідальності, було би коректним.

Також дискусію викликає ідея, коли на перехідний період (до 31 грудня 2017 року) утворення, реорганізацію, ліквідацію судів, а також переведення суддів з одного суду до іншого здійснюватиме Президент України. Тобто, фактично, близько 2-х років Президент України буде керівником судової системи, що суперечить базовому принципу "стримування і противаг" гілок влади.

Одним словом, чергові зміни до Конституції у сфері правосуддя більше нагадують пропозиції для звітності, аніж реальні зміни, які створять незалежну та ефективну судову систему і які в остаточному варіанті матимуть підтримку суспільства, експертів та наберуть у Верховній Раді 300 голосів.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги