Блог | Україна вже – не Росія, але ще й – не Європа
Якщо ми справді намагаємось увійти в європейську спільноту, а не лише побазікати про це й забути, то перш за все, не завадило б вичистити Авгієві конюшні власної свідомості і перестати мислити радянськими штампами, тому що Європа, це не лише геть інший, незрівнянно кращий вимір життя, це ще й перш за все, абсолютно інша ментальність.
У своєму останньому звернені до нації Обама між іншим відмітив і успіхи у відродженні вітчизняного автопрому.
У 2008 році, коли Обама став президентом, автомобільна галузь в Америці перебувала у глибокій кризі. Заводи один за одним закривались, об'являючи себе банкрутами, виштовхуючи на вулиці тисячі безробітних. Якщо вдуматись, то ситуація була абсолютно безвихідна.
Як стверджує "Голос Америки", гіганти General Motors та Chrysler опинились на порозі банкрутства що спричинили програна ними конкуренція та фінансова криза в країні. Десятки тисяч працівників втратили роботу і як зауважив один із звільнених – до цього призвела купа непродуманих рішень групою керівників, які переплачують собі зарплату, ми і гадки не мали що опинились на межі банкрутства.
Зауважте, ключові тези: "програна конкуренція", "фінансова криза в країні", "купа непродуманих рішень керівниками які переплачують собі зарплату", що красномовно свідчить, про абсолютний колапс у галузі, де керівники-корупціонери завищуючи собі зарплату, таким чином просто крадуть гроші, а працівники є не професіоналами, тому що "гадки не мають, що опинились на межі банкрутства" аж поки їх не виштовхнули на вулицю як непотріб і все це на тлі затяжної фінансової кризи в країні.
Як на мене, то дуже нагадує ситуацію, яка склалась сьогодні у нас, за одним лише винятком, що в нас ще й війна, але про це пізніше.
І от тут основне. Обама йде на страшенний ризик надаючи автовиробникам багатомільярдні кредити для реструктуризації виробництва, хоча опонентів було чимало і я впевнений, це були не просто чорношкірі мешканці найбідніших районів Нью-Йорку, що побираються на смітниках, це були впливові конгресмени і фахові економісти із світовим ім'ям, саме тому в цій ситуації, прийняти таке не популярне і ризиковане рішення, насправді було дуже важко, бо за цим стояла величезна відповідальність і, як на мене, саме тому це не сильно відрізняється від нашого Іловайська чи Дебальцеве, бо і там, і тут треба мати мужність примати ризиковані, а часто-густо й непопулярні у суспільстві і навіть в найближчому оточені рішення і мужньо нести за них відповідальність, не ховаючись в разі невдачі за спини і обставини.
Обама ризикнув тоді вкинути колосальні гроші в майже вмерлу галузь, довіривши їх збанкрутілому керівництву і ні чим не кращим працівникам, фактично поставивши на кон своє політичне майбутнє.
Результати виявились приголомшливі. 2015 рік став найкращим для американських автовиробників за всю історію і зараз експерти надають належне наполегливості Обами, що врятувало автовиробників і по деяким підрахункам більш мільйону робочих місць. Сьогодні повстала нова конкурентна галузь, яка базується не лише на якості і привабливому дизайні, але й інноваційних розробках та новітніх технологіях що є ознакою повного переформатування і відродження галузі.
Згадка про аналогію з нашою країною, виникла тому, що в нас не лише автопром, а й будь яка галузь "народного господарства" перебуває у стані постійного повільнопротікаючого колапсу і от, на гребні хвилі з'являється чи то український, чи то японський "обамчик" і з криком "куля в лоб" замість чола, об'являє себе камікадзе.
Що ж на виході? Ні, нажаль не повне відродження країни, перемога на усіх фронтах, включаючи корупційний, а, як завжди, повна рецесія, скажена інфляція і балансування країни над прірвою банкрутства лише завдяки тій самій Америці, яка як наркоманку її підтримує на фінансових ін’єкціях.
Але, у чому ж різниця? Може в кольорі шкіри? Ні, колосальна різниця лише в мислені, в тій самі ментальності. Коли одні думають, як краще зробити свою роботу, не важливо, чи то стосується прибиральниці в McDonald’s, чи президента у Білому дому, то інші лише про одне – як вкрасти, да побільше і бажано, що б при цьому, ще й ніхто не бачив, тоді точно не посадять.
Взагалі то, в українців є фантастична особливість, ми, напевно єдина в світі нація, яка, маючи таку значну територію і войовниче козацтво, віками жила на ній без власної державності, постійно помикаючись під чиїмось гнітом, немов під парасолькою, час від часу лише вибираючи, під яку ж з них підлізти, щоб перечекати біду.
А ще, і це вже нам залишилось у спадок від останньої "парасоліни" – матінки Росії, ми усі мріємо гарно жити, але при цьому, що б геть нічого не робити, ну точнісінько як отой москалик "Іванушка-дурачечок", разом з тим, навіть у росіян це виходить лише в їх казках, у житті ж ця формула принципово не працює.
Тому, замість того, щоб гучно викрикувати безглузді гасла, на кшталт "кулі в лоб", чи "банду геть", лише для того щоб на її місце посадити іншу ще більш крадіжеспроможну, потрібно нарешті заглянути в свою сіру боязливу душонку і відверто запитати себе, а чи насправді здатний я жити чесно, працюючи на благо ближнього свого? І коли хоча б невеличка частка з нас зрозуміє, що – таки так! Тоді й почнуться справжні зміни і реформи, а поки що ми можемо лише кричати за Європейські перспективи, при цьому, красти один в одного і боягузливо ховатись за спини в переді стоячих таких самих боягузів і крадіїв, особливо коли треба приймати конкретні, суворі, не зрозумілі для безглуздого натовпу, але чесні і єдино правильні рішення, на відродження нашої зубожілої країни, з святою вірою в її світле майбутнє.
Шануймося, бо ми того варті!
