Блог | Натовпи туристів з усього світу штурмують каси
Жити в Барселоні в ці дні - це все одно, що постійно перебувати поруч із розпеченою сковорідкою. Але місто наповнене красивими будинками, платанами, безконечними кав'ярнями, де із самого ранку чути крики. Іспанці не розмовляють, а кричать і перекрикують один одного. В барі може сидіти компанія із 6-ти чоловік, а враження таке, що на повну котушку гримить телевізор, включене "говоряще" радіо і вся кімната битком набита теж кричущими людьми. Ні, їх всього лише 6. Не дивно, що така країна народжує людей з гарячою фантазією, які приносять їй славу.
Одним із таких людей був Антоніо Гауді. В нього було зовсім не просте життя: ще дитиною він втратив маму, а за нею - і частину братів та сестер. Батько виготовляв казани, тому ковані предмети були невід'ємною частиною його творінь все життя. Антоніо страждав від ревматизму, тому сам собі придумав спосіб життя, який йому допомагав почуватися краще: щодня багато ходив і був вегетаріанцем. А після 40-років дотримувався строгих постів і був завжди напівголодним, щоб частину місця в шлунку "залишити Богові". З точки зору сучасної геронтології він все робив правильно, а метод скорочення калорій (calorie restriction) зараз вважається одним із найдієвіших у сповільненні старіння. В молодості - любив шиканути красивим одягом, але після 40 років все наростаюча релігійність зробила його замкнутим і недбало одягненим, аж до бомжацького стану.
Читайте: Как худеть, если постоянно испытываешь чувство голода?
Жив він у просторому будинку, і за ним приглядали черниці-кармелітки. Заходячи в дім, знімав капелюха перед статуеткою Божої Матері біля дверей. Поруч із спальнею, в окремій кімнаті була каплиця, де він довго молився щодня. Був 100%-вим каталонцем: розмовляв з усіма виключно каталонською і якось поліція його побила за "сепаратизм". Гауді створив багато прекрасних будівель, деякі, навіть, розорили своїх власників у ході будівництва. Але своє найулюбленіше дітище - Храм Святого Сімейства (Саграда Фамілія) він так і не закінчив, бо одного ранку, ідучи на будівництво храму, був затиснутий і розчавлений між двома трамваями. Його ніхто не хотів везти у лікарню, бо прийняли за бомжа і після довгих суперечок, відвезли у лікарню для бідних, де він наступного ранку помер... До початку 60-х років ХХ століття туристи не стояли в довжелезних чергах, щоб подивитись на його творіння.
Це заслуга уряду, муніципалітету, що розпочали кампанію популяризації Гауді і його кам'яних шедеврів. Натовпи туристів з усього світу штурмують каси, і в деякі місця квитки купуються за декілька днів наперед. А ще Барселона - місто щоденних фестивалів, концертів і яскравих подій. Послухати вогняну музику фламенко під відкритим небом у дворі найстарішого госпіталю Барселони, коли над тобою містично літають та крячуть чайки - це залишиться в пам'яті назавжди. Цінуймо життя, поки воно є, наповнюймо його емоціями, хорошими людьми, підтримуймо його здоровою їжею та рухом, бо воно швидкоплинне і не любить, коли ним нехтують.
