УкрРус

Чому Донецьк обирає Сталіна, а не Юза?

2014 рік виявився роком фатальним і трагічним не лише для України загалом, а і для Донецька зокрема.

Свого часу Верховна Рада підтримала мою Постанову про вшанування у 2014-му році на державному рівні 200-річчя від дня народження засновника Донецька Джона Джеймса Юза.

Як відомо, Джон Юз - британський гірничий інженер родом із Південного Уельсу. Саме він у 1869 році став засновником першого металургійного заводу кам'яновугільного, залізного й рейкового виробництва на території України. Завод працював за повним металургійним циклом, тут вперше в Російській Імперії було запущено 8 коксових печей, освоєне гаряче дуття. Заснований Юзом комбінат став одним з індустріальних центрів Російської Імперії, а потім і України. У 1913 році в Юзівці вироблялось 74% заліза Російської імперії.

Джон Юз увійшов в історію України як людина, яка, покинувши батьківщину, переїхала в майже порожній степ із козачими хуторами, де заснувала першу шахту та металургійний завод в Україні.

Окрім того, за час своєї діяльності Джон Юз створив місто навколо цих промислових об’єктів, яке до 1924 року носило його ім’я – Юзівка, згодом було перейменовано у Сталіне, а вже потім отримало назву Донецьк. Сьогодні це місто є найбільшим індустріальним центром України. Або, принаймні, так було донедавна…

Фактично, західні стандарти роботи, організації праці тощо були принесені в цей регіон Джоном Юзом, людиною з Уельсу. Як твердять краєзнавці, його ім’я місто носило понад сорок років, але після 1917 року почало порушуватись питання про перейменування міста, яке безпардонно нагадувало про буржуазне минуле.

Так, згідно з протоколом урочистого засідання Юзівської міськради від 9 березня 1924 року, яке ухвалило резолюцію про перейменування Юзівки на Сталіне, назву Сталіне було присвоєно місту не інакше, як з метою увічнення пам'яті... Леніна (померлого 21 січня 1924 року). М’яко кажучи, притягнутим за вуха виглядає обґрунтування зв'язку між Леніним та назвою Сталіне у доповіді тодішнього голови міськради Шкадінова. Так, намагаючись якось "прив'язати" Леніна до сталі, Шкадінов розпочав з того, що нагадав присутнім про "великі слова" вождя: "Революційна війна є локомотив", і додав, що машиністом на ньому був "наш Ілліч". А позаяк локомотив "зроблений зі сталі", то "виконком вважає, що символом, який характеризує нашого великого вождя тов. Леніна буде сталь". Враховуючи також, що в Донбасі "переважає сталева промисловість", закономірно "найменувати м. Юзівку — місто СТАЛІНИМ, а округ та завод - СТАЛІНСЬКИМ".

Отже, наступна, сталінська сторінка історії нинішнього Донецька була пов’язана з тим, що регіон став зразком сталінської політики на території тодішньої України. В цей період, очевидно, і відбулася серйозна пропагандистська кампанія, яка міцно трималася до 1961 року.

Після руйнації культу Сталіна було зрозуміло, що треба визначатись, як рухатись далі. В радянському режимі за панування Комуністичної партії було важко переконати повернутися до старої назви – Юзівка. А тому для міста знайшли умовно нейтральну назву – Донецьк (через назву річки Донець), яку офіційно і затвердили у листопаді 1961 року.

Думаю, в останні роки незалежності України у Донецька була унікальна можливість знову сформувати ідеологію міста як міста Юза, Шевченка. Маю на увазі - зберегти і показати високий рівень стандартів промисловості, які здатні конкурувати із західними, європейськими стандартами і які можуть стати частиною світової економіки, а також - стати складовою українського світу з повагою до української історії, культури та традицій.

Але в силу різних обставин – через нездатність місцевих політиків та бізнесу адаптуватися до Європи, де не сприймають корупцію та відповідні схеми "русского мира" - все більше і більше Донецьк схилявся не до міста Юза і Шевченка, а до міста Сталіна і Путіна.

Крайньою точкою і було те, що саме в рік, коли треба було святкувати 200-річчя Юза, фактично, Донецьк остаточно перетворився на місто Сталіна і Путіна, де під егідою приєднання до "русского мира" Путіна, його зруйнували майже сталінськими методами за ідеологією, економікою та характером взаємин.

Але пам’ятаймо, що Донецьк неодноразово переживав непрості часи. А тому зберігаємо надію, що шанс повернутися до міста Юза і Шевченка ще зберігається.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги