УкрРус

"Євробачення-2017" — це перший і реальний крок до повернення Криму

Останнім часом мене найчастіше запитують про те, як найкраще Україні готуватися до Євробачення, як (з усіх точок зору) найкраще провести цю надзвичайно резонансну музичну подію, до якої пригорнута увага не лише музичної, а й більш широкої аудиторії по всьому світу, тим більше, що вже 2 роки як до конкурсу долучилася Австралія, а пряма трансляція відбувається в США, Китаї і ще багатьох неєвропейських країнах.

На Україні зараз лежить надзвичайно важлива місія провести цей конкурс максимально ефективно з позиції всіх людей, які зацікавилися Євробаченням.

Найкращий рецепт для самих нас, на мою думку, полягає в тому, щоби Україна протягом всього наступного року демонструвала неабияке єднання, можливість домовлятися навіть там, де раніше це було неможливо, можливість знаходити спільну мову там, де її немає. Саме на це потрібно спрямовувати всі можливі людські та дипломатичні ресурси.

Для мене також важливим є реальний і правдивий інтерес до кримськотатарської культури. І не лише через феєричну перемогу Джамали, а тому що це перший і реальний крок з боку людей як суспільства на шляху до повернення Криму.

Повернення Криму – це довгий шлях! Його можна пройти швидко і навіть дуже швидко, а можна зупинитися на півшляху. Все в наших руках, а вірніше в наших головах. Сила – не завжди в зброї, пропаганді, агресії. Сила буває в прикладі, емоції, діалозі. Діалог культур – кримськотатарської і української — це світоглядний фундамент повернення Криму.

Земля горить під ногами окупанта, коли він нищить ту людську природу, яка жила і квітла на власній рідній землі. А Україна цій землі давала і має давати благодатну вологу для розквіту і взаємного збагачення, духовного та земного! Я дуже сумую за Українським Кримом, за кримськотатарським sag ol ! І я знаю, коли Крим слухатиме Джамалу, дивитиметься Євробачення, він сумуватиме так само, як я. А це означатиме, що нам не вистачає один одного, і це вже півшляху по дорозі назустріч.

Роса на сонці сохне швидко, всім окупантам і імперіям слід про це пам’ятати.

Ми не байдужі до всіх, в кого через усі трагічні події зламана доля.

Так як у нас є День вишиванки, так у нас мають бути дні, коли ми маємо цікавитися культурою і людьми, які є з нами однією країною. Повернення Криму станеться завдяки тому, що ми станемо природним захистом цих культур, і не змиримося з агресором, який їх нищить.

Якщо ми всі спрацюємо як одна велика команда,

Якщо ми віддамо справу у руки реальних експертів і фахівців,

Якщо ми навчимося не бігти лише за шоуменами, а слухати професіоналів,

Якщо ми захочемо це зробити краще, ніж коли-небудь, і по-особливому,

Якщо ми згадаємо, хто ми на цій землі, і яка наша місія,

Все у нас вийде.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Другие блоги автора
Наши блоги