УкрРус

Запасний варіант для Путіна

Що буде після 31 грудня 2015 року? Правильно, 1 січня 2016 року. Закінчиться термін давності Мінська-2.

Мабуть, ніхто всерйоз не думає, що до цього часу Путін відведе російські війська із Донбасу, дозволить Україні закрити чотириста-кілометровий кордон, через який сьогодні бойовикам ідуть так звані гуманітарні конвої. І що тоді? Поширяться санкції з боку США та Європи, в результаті яких російській економіці може прийти кінець.

Але ж Путін знайде тисячу й одну причину звинуватити Україну у невиконанні Мінських домовленостей. Це він робить і зараз, перекручуючи очевидне. Путін всерйоз намагається вивести Україну, США та Європу на Мінськ-3. Звісно, на це ніхто не піде. Можна до безкінечності виписувати правила, ставити конкретні дати, але Росія в принципі не хоче втрачати Україну, йти з нашої території.

Тому в Путіна залишається запасний варіант – напад на Україну із Криму. Про це давно вже говорили, але у зв’язку з подіями на Донбасі й Мінськими так званими домовленостями перестали робити акцент на цьому.

Донбас потрібен Путіну. Не як частина Росії, а як розгромлена вщент територія України. Він буде триматися зубами за Донбас доти, доки зможе, аж поки йому нарешті справді не дадуть по зубах або ситуація в Росії не дозволить піклуватися ще й про цю випалену територію.

Але Крим – не Донбас. Насамперед це ядерна резиденція Росії. Принаймні Путін намагається зробити цю територію саме такою. І як псевдо-приєднання Криму до Росії було відповіддю на буцімто імовірне захоплення бандерівцями півострова, так і зараз напад на Україну із території Криму може стати упереджуючою профілактичною мірою з боку Росії. Заодно Путін убиває двох зайців: закопує глибоко в землю Мінські домовленості й переносить акцент з Донбасу на південь України.

Захоплення трьох українських військовослужбовців і переправлення їх на територію Криму – початок нового етапу гібридної війни. Чи справді наші хлопці "заблукали" в Криму, як свого часу псковські десантники на Донбасі, чи їх усе-таки викрали із нашої території, як Надію Савченко й багатьох інших, невідомих широкому загалу українців?

Версія про українських "диверсантів" уже гуляє в російських засобах масової інформації. На цьому не зупиняться. Перемкнути увагу з Донбасу на Крим – ось головне завдання Путіна на цьому етапі, поки Мінськ-2 тихо сконає.

Звісно, Україна, Європа та США знайдуть адекватну відповідь, якщо справді Путін задумав кримський прорив. Але в будь-якому випадку найжорсткіші санкції проти Росії неминучі. Головне, цивілізований світ не повинен потрапити у ядерну пастку дикуна.

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги