Блог | Нафто(не)переробне окозамилювання замість системної політики в сфері переробки нафти (Ч.1)
Ситуація з відсутністю реформ і подальшим руйнуванням нафтопереробного сектору держави нагадує мені один одеський анекдот: "Я чула, ваша Сара заміж виходить? Так. Виходить помаленьку".
Не виходить наша нафтопереробка заміж, не йдуть до неї женихи – інвестори. А скоро від її недавніх принадностей залишаться самі тільки спогади.
Розпочата за часів Ющенка політика фактичної ліквідації вітчизняної нафтопереробки досягла свого апогею при правлінні Януковича. Причина очевидна для всіх, хто хоча б трохи обізнаний з питаннями сектору. Це тотальне панування у владних кабінетах лобі трейдерів - імпортерів нафтопродуктів, зацікавлених у закритті, або - бодай – у животінні українських НПЗ, а не в їх розбудові.
Завдяки численним "тіньовим" та "сірим" схемам імпортери нафтопродуктів разом з своїми покровителями отримують величезні надприбутки, розвалюючи при цьому таку стратегічну для економіки будь-якої країни галузь як нафтопереробка та суміжні з нею виробництва.
І це відбувається на фоні різкого загострення конкуренції на міжнародних ринках нафтопродуктів і значного посилення підтримки урядами сусідніх країн своїх нафтопереробних заводів.
За часів уряду Азарова нафтопереробники країни, наприклад, зробили відчайдушну спробу захиститись від субсидованої експансії в Україні білоруських виробників нафтопродуктів. За оцінками експертів, Білорусь надавала своїм нафтопереробникам шість типів субсидій на загальну суму 180 доларів на тону нафтопродуктів, і це робило їх паливо більш конкурентоспроможним, ніж вітчизняне. Однак, тоді національна міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі відмовилась розслідувати імпорт палива в Україну з Білорусі.
Крім системного державного захисту національного ринку від недобросовісної зовнішньої експансії, відродження української нафтопереробки необхідно забезпечувати шляхом, по-перше, стимулювання внутрішніх і зовнішніх інвестицій, по-друге, заохочення власників НПЗ до їх реконструкції і модернізації, по-третє, створення передумов для диверсифікації джерел постачань сировини, по-четверте, забезпечення дійсно рівних умов конкуренції із зарубіжними постачальниками, і, як результат, сприяння держави у гарантуванні прозорості, передбачуваності, привабливості, розгалуженості і динамічності нафтопереробного ринку. Про чинники занепаду і зазначені шляхи виходу з кризи у вітчизняній нафтопереробці трохи згодом.
А що з зазначеного зроблено і, головне, робиться, запитаєте ви? Правильно, майже нічого. Раніш хоча б імітували дискусію з цього приводу, тепер махнули рукою. Як в Одесі: "Абрам, а твоя Сара слідкує за фігурою? Ні. Раніш слідкувала. А тепер просто спостерігає". (обов'язково далі буде)
