Блог | Ангела Меркель: російсько-американський слід з українським акцентом
Ангела Меркель не хоче повторити помилок Девіда Кемерона під час проведення референдуму в Великобританії.
Ангела Меркель не хоче повторити помилок Гілларі Клінтон під час проведення президентських виборів у США.
Ангела Меркель вчетверте хоче стати канцлером Німеччини. А для цього їй слід не просто озиратися на США і Росію, а звіряти з ними свій курс.
Якщо це дійсно так, то Україна опиняється в заручниках Ангели Меркель, що вже видно на прикладі безвізового режиму для нас. Бліда копія залізної леді Маргарет Тетчер, Ангела Меркель вирішила, що Україні рано ще про це думати.
Отже, спочатку США. Це стратегічний партнер Німеччини. Без цієї країни неможливо уявити собі керівну роль німців у Європі. Тому, хоче цього чи ні Ангела Меркель, але вона змушена орієнтуватися на США.
Звичайно, їй було би набагато комфортніше, якби Гілларі Клінтон стала президентом США. Тепер треба пристосовуватися до Дональда Трампа. І насамперед мова йде про іммігрантську політику, яка кардинально відрізняється від позиції Барака Обами і самої Ангели Меркель. Щоправда, в перші сто днів свого президентства Трамп не буде таким войовничим, як під час передвиборчої кампанії, й не будуватиме стіну з Мексикою. Але для Меркель це серйозний виклик, тим більше, що її політика мультикультурності фактично потерпіла крах, а навала біженців у Європу загалом і Німеччину зокрема призвела до суттєвого падіння її рейтингу. Поки що не зрозуміло, як вона коректуватиме свою політику в цьому питанні, але зміни будуть і йтимуть, очевидно, зі змінами в політиці США.
Що стосується Росії, то Ангела Меркель розуміє одну просту істину: дані соціологів – це одне, а втручання російських спецслужб – зовсім інше. І якщо перше – це теорія, то друге – жорстока практика.
Читайте: Шантаж Меркель, або Чому перенесли безвіз
Соціологи пророкували перемогу Кемерона на референдумі, а Клінтон – на виборах. Усе вийшло з точністю до навпаки. Зараз опитування показують, що у Меркель найвищий рейтинг серед німецьких політиків. Але вибори – у вересні наступного року. Російські спецслужби в цьому плані ще не працювали. І не працюватимуть, якщо Меркель йтиме у фарватері Кремля. Ці спецслужби, звісно, не всесильні й не треба перебільшувати їхню роль, але докластися до перемоги чи поразки Меркель вони можуть.
Україна опиняється заручницею Меркель. Це стосується не лише безвізового режиму, а й ситуації на Донбасі. Можна спрогнозувати, що вже після інавгурації американського президента Меркель у рамках нормандської четвірки все рішучіше наполягатиме на проведенні виборів на території окупованого Донбасу. При цьому виведення російських військ, контроль над кордоном з боку України залишаться за дужками цих вимог.
Нема нічого гіршого, ніж прагнення політика бути при владі. Посада канцлера стала для Меркель тим наркотиком, без якого вона вже не може. А ще – нереалізована ідея стати лауреатом Нобелівської премії. Без посади канцлера це стане неможливим.
Політика – аморальна справа. Її не здійснюють у білих рукавичках. Україна, однак, має шанс остаточно отямитись від німецького дурману. Це не означає, що слід поставити хрест на Ангелі Меркель. Просто треба шукати нові важелі в європейській і світовій політиці, щоби захистити інтереси України.
