УкрРус

"Тато дуже нас любив і не хотів, щоб так сталось…"

  • "Тато дуже нас любив і не хотів, щоб так сталось…" | фото 1
    1/3
    © Фото із сімейного архіву

"Надійний, чесний, хазяйновитий і дуже відповідальний. Здається, що ті шість років, які ми прожили разом, були справжньою казкою", - розповідає про свого чоловіка, підполковника Дмитра Головка, його дружина Юлія.

Дмитро був професійним військовим. Закінчив Київський інститут сухопутних військ за спеціальністю "Бойове застосування підрозділів спеціального призначення", був начальником служби аеромобільної техніки - полк спеціального призначення МОУ, в званні майора. Брав участь у бойових діях на території Іраку заступником командира розвідувальної роти. Після повернення був направлений з Кропивницького (де проходив службу) до Харкова, вивчати англійську, яка була необхідна для його подальшої участі у миротворчих операціях. Там чоловік і зустрів Юлію, з якою пов’язав своє подальше життя.

Дружина згадує, що Дмитро був дуже хазяйновитим, робив всю господарську роботу, сам майстрував меблі. Та найбільше – готував різноманітні смаколики. "Його мати була кухарем, а в їхній сім’ї, був він, брат та батько. Тож матері доводилось багато готувати, от вона і просила Дмитра їй допомагати. З того часу він полюбив куховарити, і це в нього виходило на найвищому рівні, борщ, шашлики – це те у чому він був неперевершеним. Навіть його теща, (моя мама), це визнала", - ділиться спогадами Юлія. А коли в подружжя народилася двійня, Дмитро увесь вільний час старався проводити з дітьми.

"З початком Революції Гідності, Дмитро дуже переживав за її учасників, перші смерті…Казав, що просто так це не завершиться і потрібно бути готовим до повноцінної війни…Я думала, що він перебільшує і що незабаром все нормалізується, але вже потім зрозуміла, що Дмитро був правий", - говорить дружина загиблого.

З початком розгортання АТО, Дмитру зателефонували батьки і повідомили, що прийшла повістка. Чоловік без жодних зволікань вирішив йти захищати країну. "Тоді я ще не усвідомлювала, що це Дімін обов’язок, він на той час вже був "на гражданкє", працював у будівництві, в нас було двоє маленьких дітей, я не хотіла аби він наражав себе на небезпеку. Однак чоловік сказав, що просто не зможе собі цього пробачити і не хоче, аби його син потім йому дорікав і питав, чому ти, та ще й військовий із досвідом не пішов захищати країну", - згадує Юлія.

З квітня по серпень 2014 року Дмитро Головко був у найгарячіших точках на Сході країни. Дружині, у телефонних розмовах увесь час казав, що він у Запорізькій області, що нічого страшного не відбувається, все добре і вже скоро повернеться додому. І лише повернувшись, він сказав усю правду. "Тоді він прийшов у відпустку, був дуже стомленим. Розповідав, що на війні не так, як про неї говорять. Є люди, які хочуть швидше все закінчити і професійно виконати свій обов’язок, а є люди, з числа керівництва, які заважають цьому. Тож мій чоловік вирішив достроково звільнитися, але не зміг жити цивільним життям", - говорить дружина загиблого.

Дмитро Головко мав мрію з дитинства, бути прикордонником, але через великий конкурс не зміг вступити на навчання. Тож він вирішив піти на контракт саме до прикордонників, зібрав і подав всі необхідні документи. "Їх розглядали майже півроку. Діма дуже довго чекав, і як прийшла відповідь, що йому можна виїжджати – він дуже зрадів, адже збулася його мрія. Вирушаючи на службу у Старобільськ (Луганська область) він немов прощався із нами, навіть заплакав. Вже сьогодні я думаю, що, можливо відчував, що більше нас не побачить", - розповідає дружина загиблого.

А через десять днів на Юлію Медак чекала страшна звістка: Дмитро Головко загинув під час виконання бойового завдання. "Пам’ятаю, що ми того дня зранку розмовляли. Діма сказав, що ще зателефонує ввечері, але ввечері дзвінка не було. Я ще подумала, може, зайнятий. А вже наступного дня зателефонувала його мати і сказала, що Діми більше немає", - ледь стримуючись говорить дружина загиблого.

Зараз родина Дмитра Головка: дружина Юлія та двоє маленьких діток Віроніка і Михайло проживають на зйомній квартирі, дітки швидко ростуть, потрібен одяг та предмети щоденного вжитку. Від держави родина поки жодної допомоги не отримала, тривають уточнення обставин смерті.

"Діти зараз дуже сумують за татком, адже вони чекали, що він прийде на їх День народження, а вони йому покажуть, скільки всьому новому вже навчились. А я їм кажу: "Тато дуже нас любив і не хотів, щоб так сталось".

Сподіваємось, що ви зможете допомогти діткам Дмитра Головка, адже вони втратили батька, якого так хотіли побачити і обійняти.

МЕДАК ЮЛІЯ СЕРГІЇВНА YULIIA MEDAK 4188370026517485 (Райффайзен банк "Аваль")

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги