УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Сергей Гайдук
Сергей Гайдук
Командувач ВМС ЗС України 2014 – 2016 роки

Блог | Морська спадщина. Терези історії. Втрата національних морських традицій

весы истории

В дискусіях навколо морської тематики часто вживають як впливовий аргумент "геополітику" та "русский след".

Але якщо дослідити історичні факти, то в морських традиціях русів старокнязівської доби був присутній аргумент "геополітики" без "русского следа". Володимир Великий не лише охрестив Київську Русь, але й вів її до християнської цивілізації. Розуміючи, що при наявності доступу "до води" треба використовувати цю перевагу як у військовій, так і в економічній сферах. У війні з волзькими булгарами він використовував княжий флот як засіб для перевезення не тільки війська, а й навіть кінноти. В 984 році флотилія князя з’являється на Оці, а згодом – на Волзі. Волзькі булгари були скорені, а далі флот використовується для знищення "непокорных хазар" і знову перемога.

А чого варті рішення князя щодо відновлення торговельно-економічних відносин між Київською Руссю та Візантією. І знову, як аргумент, похід княжого флоту в 986 році "на пороги". Він поновив торгівельний шлях "із варяг у греки" та забезпечив свободу комунікації Дніпром до Чорного моря та Царгорода.

АЛЕ ТОДІ ПРО РОСІЮ І ЗГАДКИ НЕ БУЛО, А УКРАЇНСЬКИЙ КНЯЖИЙ ФЛОТ БУВ.

Читайте: Росія зводить вогневі точки, націлені на материкову Україну

Морські традиції козацького флоту, усвідомлення "права сильного" та права на вільне мореплавство підтверджено регулярними морськими походами на Балкани та Анатолію, нападами на Кафу, Синоп, Константинополь. Але це окрема історія вже з "русским следом". Як і історія про морські традиції за часів Центральної Ради гетьмана Скоропадського та Директорії УНР. Коли в 1917 році на щоглах майже всіх кораблів Чорноморського флоту замайоріли жовто-блакитні прапори, але за політичними дискусіями "Чи потрібен чи не потрібен Чорноморський Флот?", Севастополь став "Кронштадтом півдня". За втратою морських позицій – "сильного флоту як політичного аргументу", наступила втрата й політичної самостійності України.

Колись, в 90-х, у приватній бесіді з "легендарным русским моряком" чув: "Невже ви думаєте, що Росія дасть Вам можливість створити ВМС України?". Ось вам і багаторічний "русский след" в головах російських офіцерів. А що ж тоді на "імперському" рівні?

Хоча шанс був – розподіл Чорноморського Флоту колишнього СРСР. А це, станом на 1991 рік:

корабельний склад – 105 бойових кораблів, 69 бойових катерів, 48 кораблів спеціального призначення, 191 морське судно забезпечення, 470 катерів та рейдових суден;

морська авіація (ракетоносна, штурмова, винищувальна та розвідувальна) – 170 бойових літаків, протичовнова – 19 літаків та 115 вертольотів, транспортна – 35 літаків.

І знову політична влада не знала: "Що з цим робити?". Дискутувала та шукала шляхи до закріплення на "західних чи східних політичних орбітах", а можливо між ними. Це не нагадує Вам 1917 рік?

Нажаль результат плачевний – реальний стан військового та цивільного флотів.

Ця дезорієнтація влади на шляху до національної та регіональної морської ідеї продовжується усі 25 років. Нажаль, це демонстрація неповаги до історичної пам’яті українського народу.

ІСТОРІЯ НІКОГО НІЧОМУ НЕ НАВЧАЄ.

МИ ЗНОВУ ПРОГРАЄМО!

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...