УкрРус

Бюджетна епопея: танці перед руїною

В історії України є дуже багато прикладів, коли основні політичні сили настільки захоплювалися суперечками замість пошуку конструктивного та взаємовигідного компромісу, що у підсумку це призводило до руйнівних наслідків для країни. Один із таких сумних епізодів мав катастрофічні наслідки для України та отримав у історичному дискурсі відповідну назву – Руїна.

На жаль, у цей передсвятковий час доводиться констатувати, що Україна вкотре опинилася у такій саме ситуації, що може завершитися руйнівними наслідками. Йдеться про економіку, але нинішні обставини такі, що економічна катастрофа не обмежиться економікою.

Саме такого висновку доходиш, коли слідкуєш за повільним перебігом перетворень на тлі постійного політичного шоу. Або коли читаєш стенограму засідання Верховної Ради 17 грудня, де мали би обговорювати Державний бюджет на 2016 рік та нову податкову систему України.

Дискусію підмінюють гаслами, розбіжності у позиціях – конфліктом, запитання – закидами, здоровий глузд – дилетантством. А результат нульовий. Нема ані бюджету, ані податкових змін.

Ключові політичні гравці не цураються відвертопорушувати Коаліційну угоду та меморандум із МВФ, підписані лідерами цих політичних сил. Спочатку взяти зобов’язання, а потім починати палку дискусію щодо їх доречності – такий підхід стає візитною карткою української політики.

Не витримав навіть завжди обачний у висловах Міжнародний валютний фонд. Якщо раніше ці меседжі надсилали кулуарно, то тепер маємо відверту публічну заяву головного (а насправді – єдиного) кредитора: якщо Україна не ухвалить бюджет, що відповідає її зобов’язанням за програмою МВФ, то вона не побачить ані грошей самого Фонду, ані грошей інших донорів.

Все частішають слова про те, що ми впораємося і без МВФ. Ніби у нас в економіці вже все стабілізується та готується зростати. Ніби ми самі знаємо свій "особливий шлях" і можемо обійтися без порад та підтримки.

Не впораємося. Економіка досі знаходиться у важкому стані. Ситуація на світових ринках практично не залишає нам шансів на зростання експорту в найближчій перспективі. Внутрішній ринок сам собою не встане на ноги. Фінансові ринки для України зачинені. А головне – вся нинішня фінансова стабільність та віра ринків у наше майбутнє тримаються на зовнішній фінансовій підтримці. Відмова від цієї підтримки подібна до стрибка зі стільця під шибеницею із мотузкою на шиї.

За 2015 рік Україна через неспроможність досягати політичної згоди, переступаючи через чвари, не отримає майже 6 млрд. доларів донорської допомоги. Тобто наші міжнародні резерви наразі могли би становити на 13, а 18 мільярдів. За цих умов вже не було б такої напруги на валютному ринку, а перспектива повернення України на світовий фінансовий ринок була б осяжною.

У чому суть дискусії навколо української податкової реформи? Є пропозиція Міністерства фінансів, яка ставить чіткі стратегічні завдання: 1) більша прозорість, простота та справедливість податкової системи; 2) скорочення навантаження на Фонд оплати праці; 3) утримання балансу державних фінансів у прийнятному рівні. Є альтернативна пропозиція, що заявляє такі цілі: 1) зберегти багато наявних пільгових винятків; 2) більш радикально скоротити ставки податків; 3) більш сподобатися платникам податків.

Остання ціль утопічна, адже найбільше платникам податків сподобається система без податків взагалі. Перші дві цілі не є самостійними, адже вони мають бути узгоджені із планом видатків, проте ми так і не побачили альтернативного бюджету-2016.Пропонували скоротити доходи, незважаючи на фінансовий результат.

А що ми можемо побачити на виході? Жоден із варіантів. Тобто не отримаємо ані суттєвого зниження податкового тиску, ані раціоналізації податків, ані збалансованого бюджету. Отримаємо компроміс із точковими змінами, що тільки цементують статус-кво.

За прикладом не потрібно далеко йти. Внесений до Верховної Ради проект вже був "компромісним", адже Міністерство фінансів після гострої критики відмовилося від ставок податку на доходи фізичних осіб та податку на прибуток у 20%, замінивши їх 18%. При цьому дефіицит бюджету вдалося втримати незмінним.

Однак цей "компроміс" при більш прискіпливому аналізі вже не видається таким чарівним. Зниження ставки НДФО до 18% супроводжується скороченням неоподатковуваної частини зарплати, внаслідок чого податкове навантаження на багатьох українців насправді ставало вищим, ніж за ставки 20%. А випадання інших доходів Державного бюджету вирішили закривати "дідівським" методом: збільшенням емісії НБУ з 34 до 38 млрд. грн. Цей прецедент дуже небезпечний: якщо знайшли такі "легкі" 4 млрд., то для подальшого компромісу можуть знайти там же ще 40 млрд. А це вже зовсім інший курс гривні, інша інфляція.

Але цього виявилося мало, і тепер триває пошук оновленого комппромісу. Вбачаючи можливі напрями нового компромісу, хочу нагадати, що збільшення грошової емісії під бюджетні цілі та припинення співпраці з МВФ (який вже видав Україні занадто багато авансів) означатимуть новий стрибок валютного курсу та інфляції. Це може навіть призвести до "успішного" виконання бюджету через інфляційний податок. Проте чи потрібен такий успіх Україні?

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Наши блоги