Блог | Чому мешканці Донбасу не хочуть миру
І патріотизм Донбасу, і ненависть Донбасу до України, і байдужість Донбасу - усе правда. Це три головні фарби, які присутні в портреті нинішнього Донбасу. В одних місцях більше одних кольорів, в інших - інших. Але все ж таки домінуючий колір - це байдужість до всіх і бажання, щоб усе за помахом чарівної палички припинилося, настав мир, чи щоб усе хоча б не було гірше.
Коли ми прийшли у звільнений Слов'янськ, один із моїх друзів, який пережив окупацію, сказав: "Донбас, як патріархальна матрона: вона любитиме будь-кого, хто є сильним і забезпеченим. Був сильним Янукович — любили Януковича, прийшов сильний путінський Гіркін — обожнювали Гіркіна, тепер усіх викинув Порошенко — будуть обожнювати Порошенка. Хочете, щоб вас любив Донбас — будьте сильними і багатими". Багато разів тестував цю думку на різних жителях Донбасу — і патріотах, і сепаратистах — вона незмінно знаходила підтвердження.
Читайте: Боевики на Донбассе начали действовать по-особенному
Ще один приклад. У Кураховому (це неокупована територія) я підслухав розмову жіночок про перемир'я: "Это же ужасно, если в самом деле наступит мир, им перестанут платить, они придут домой и снова будут бездельничать, пить и бить нас. Сейчас так хорошо: деньги привозят, а дома их нет." Є і така прагматична думка. І оскільки в обговоренні цієї тези брали участь кілька жінок, і жодна з них не виступила з альтернативною ідеєю, у мене є підстави думати, що ця думка має серйозний рейтинг по обидві сторони лінії зіткнення.
Так відповів на питання: "Як місцеве населення зараз сприймає українських військових у своїх селищах — як визволителів чи як "карателів"? Чи є якісь зміни на краще у головах тамтешніх людей? Чи багато серед них тих, хто продовжує допомагати противнику (часто розповідають, що саме звичайні місцеві видають бойовикам місця розташування наших вояків)?".
