Блог | "Запад нам поможет": добрі дядьки і амністія ОРДЛО
У Києві знову Керрі. Добре, що не у Москві. Але погано, що його приїзд буде використаний для пропихання троїстого букету з запашком: амністія колаборантам – вибори в ОРДЛО – особливий статус "окремих районів". Кожен з цих кроків – спосіб легітимізувати ОРДЛО і заморозити територіальний розкол України.
Ми на завершальній стадії боротьби двох підходів. Один – відстоювання суверенітету і територіальної цілісності країни, міжнародного права. Навіть ціною жертв. Другий – замирення, заморожування конфлікту і фактичної здачі частини території. Ціною менших жертв і при збереженні загрози поширення збройного конфлікту на інші регіони.
Від вибору підходу залежить і набір інструментів, і послідовність дій. У першому випадку амністія мала б стати одним із завершальних акордів. У другому – початком і сигналом, що боятися порушникам нічого.
* * *
Коли в одному зі своїх інтерв’ю Віктор Медведчук заявив, що виконавці не підпадуть під амністію, а організатори ОРДЛО будуть амністовані, якось одразу не вірилося. Де ж логіка? З точки зору тверезого глузду якраз організатори антидержавних акцій мали б понести відповідальність. Хоча б для того, щоб запанувала справедливість і щоб на майбутнє не було спокус пробувати розвалювати країну.
Але ж ні, Медведчук чітко все розписав. Ті, хто підуть по статті "терористичний акт", амністовані не будуть, зате організатори та розпалювачі війни по статті "створення терористичної групи чи терористичної організації" – Захарченко, Плотницький та інші, підпадають під амністію, прописану ще восени 2014 року.
Яка вона, амністія від 16 вересня 2014 р.? Прийнята Верховною радою, на якийсь час вона зникла з радарів. Тодішній голова ВР Турчинов навіть оголосив, що амністія ця якась не така і що він її не підписав. Як таке можливо – взяв, і не підписав, - окреме питання. У дійсності ми маємо проголосований у цілому законопроект.
У прийнятому проекті закону "Про недопущення переслідування та покарання осіб-учасників подій на території Донецької та Луганської областей навіть слово "конфлікт" не вживається, не те що "збройний конфлікт" чи "війна".
Усіх судять за внутрішнім українським законодавством, відтак трактуючи конфлікт як внутрішній український. А що робити з російськими найманцями? У Кримінальному кодексі Росії є стаття проти найманства – ст. 359.
Закон про амністію не оперує поняттям громадянства, не відокремлює українських громадян від росіян, загальнокримінальні злочини від міжнародних. Чому амністія не розглядається у контексті міжнародного права?
Законопроект передбачає звільнення від відповідальності людей, фактично, без перевірки, бо механізму перевірки нема.
Порушення по майже 20 статтях Карного Кодексу України у випадках злочинів у "зоні АТО" не прощають. Здавалося б, широкий перелік.
Але разом з тим у Законі в переліку злочинів, за які відповідальність зберігається, немає таких, як порушення правил ведення війни.
Тактика авторів законопроекту така, що вони найбільш принципові статті робили незастосовними до злочинців. Таким чином знімається відповідальність не лише по багатьох тяжких статтях, але й по особливо тяжких. Наприклад, серед злочинів проти основ національної безпеки України з-під відповідальності колаборантів виведено такі статті, як посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, державна зрада, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, шпигунство.
Амністуються злочини проти громадської безпеки: бандитизм, втягнення у вчинення терористичного акту, публічні заклики до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи чи терористичної організації, сприяння вчиненню терористичного акту, фінансування тероризму, створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань, викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, умисне знищення або пошкодження об'єктів житлово-комунального господарства.
За злочини проти прикордонників, правоохоронців, планують переслідувати. Але за незаконне переправлення осіб через державний кордон України, порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї – ні. А саме з незаконного перетину кордону почалося перекидання зброї в Україну і створення "закладок" майбутніх диверсантів.
Непокараними відповідно до мирного плану президента мали б залишитися погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу, погроза або насильство щодо журналіста, погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча. Щоб той, хто вчинив проти тебе злочин був покараний, тобі треба, як мінімум, вмерти.
Організатори і, що не менш важливо, фінансисти злочинів уникають відповідальності!
Як наша влада збирається боротися з метастазами сепаратизму та з колаборантами в інших регіонах України, якщо дозволяє підривати основи державних інститутів?
У злочинах проти особи підсудними залишаться умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб. Але хіба не повинні також каратися такі тяжкі злочини, як убивство через необережність, умисне тілесне ушкодження?
Не караються такі "дрібниці", які підривають економічну спроможність держави та зміцнюють колаборантів, як підроблення грошей, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Що вже й казати про пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, незаконне заволодіння транспортним засобом. Більш як півсотні знищених окупантами і колаборантами мостів – це теж "дрібничка".
Ну і не буде кому відповісти за пропаганду війни, планування, підготовку, розв'язування та ведення агресивної війни. Пропаганда війни – воно ж що, нікому конкретному ногу не прострелили. Дарма що через промивання мізків люди гинуть тисячами.
Законопроект знаходиться він від запровадження на відстані двох підписів – голови ВР і президента. Підписи не ставлять, бо нагорі чекають, щоб побільше ворогів України потрапило під дію закону. Ну і, певне, з думкою про те, як причетним у ВР уникнути відповідальності за документ, прийнятий з порушенням процедури.
* * *
Таким чином, закон фіксує низку положень, які суперечать принципу справедливості та національним інтересам України. І уся ця благодать для ворогів України приймалася на закритому засіданні Верховної ради. Табло під час голосування не працювало. Яка була процедура підрахунку голосів? Хто ризикнув підписатися під документами, які фіксують підсумок "голосування"?
Амністія колаборантам приймалася протягом одного сесійного дня 16 вересня. Ось так одним махом, без ознайомлення, обговорень і з порушенням процедур прийняли намальований на коліні президентський законопроект про амністію. А ще – про особливості самоврядування в "окремих районах" Донецької та Луганської областей і про проведення у них виборів.
Вибори і особливий статус так досі і не відбулися. Але нас за них продовжують зусібіч шпетити, як ніби ми зобов’язані. І більшість європейських очільників, і американська адміністрація Обами. Так, як ніби це ми захопили півострів іншої держави і зламали усю систему міжнародної безпеки.
Сьомого липня у Києві буде шеф зовнішньої політики США Керрі. Дуже може бути, що під тиском західних партнерів влада спробує до кінця вересня пропхати цей троїстий букет: амністія колаборантам – вибори в ОРДЛО – особливий статус "окремих районів". Кожен з цих кроків – спосіб легітимізувати ОРДЛО і заморозити територіальний розкол України.
Медведчук, Ахметов та інші діячі, які поширювали ідеї "русского міра", заохочували регіоналізм та сепаратизм закріплять за собою статус миротворців. Цікаво виходить, правда?
Дискурс щодо тимчасово окупованих територій повинен складатися з роботи для відновлення суверенітету і територіальної цілісності країни і деокупації, а саме: демілітаризації, відновлення правопорядку, тимчасового обмеження у виборчих правах і позбавлення громадянства України категорій населення, які чинили злочини проти національної безпеки і злочинами проти особи. Амністія має завершувати цей перелік, а не виставлятися передумовою! Але для влади легше "увійти в положення" західних партнерів та прислухатися до Медведчука, ніж рубатися за національні інтереси. Ніж переголосовувати нечесно пропихнуті законопроекти.
Колаборантів забудуть – тих, що на державному рівні. А державні діячі і патріоти залишаться. Стоїмо!
