УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Кость Бондаренко
Кость Бондаренко
Фонд "Українська політика"

Блог | Король помер. Хай живе король!

Король помер. Хай живе король!

Смерть короля Саудівської Аравії Абдаллаха стала новиною номер один для всіх світових засобів масової інформації. Смерть жодного із п’яти його попередників не викликала такої кількості дискусій – навіть коли у 1975 році було вбито короля Фейсала, старшого брата покійного Абдаллаха, про роль і місце Саудівської Аравії та про зміни у зв’язку з "ротацією" Саудитів не говорилося так багато. Хоча й не можна сказати, що смерть Абдаллаха була такою несподіваною: йому йшов 91-й рік, він страждав від чималої кількості хвороб, напередодні Нового року захворів на запалення легенів, а у перших числах січня його навіть встигли "поховати" – у західній пресі з’явилося повідомлення про смерть короля. Як виявилося, передчасно.

Головна інтрига пов’язана з тією роллю, яку останнім часом відіграє Саудівська Аравія, перетворившись із регіонального лідера на фактор світової політики та економіки. Король Абдаллах зробив чимало для того, аби Саудівська Аравія стала законодавцем мод у енергетичній галузі. План будівництва нафто- і газопроводу з Катару та Аравії через Туреччину у Європу, ігри на пониження цін на нафту і вибивання з енерегетичного ринку небажаних конкурентів, активна політика саудитів у арабських країнах (зокрема у Єгипті, Сирії, Бахрейні та Ємені) – все це не може не привертати увагу тих, хто стежать за розгортанням протистояння між кандидатами у гегемони. Понизивши ціни на нафту, саудити змусили Росію переглянути свою бюджетну політику і у спішному порядку зайнятися порятунком економіки. Втрутившись у події в арабському світі, король Абдаллах звів нанівець чергову хвилю "Арабської весни" і дав зрозуміти Сполученим Штатам, що без домовленостей з Ер-Ріядом успіху в регіоні вони не досягнуть.

Читайте: Порошенко нанес сокрушительный удар по Кремлю!

Сьогодні чимало суперечок точиться довкола того, чи зміниться політика Ер-Ріяду після того, як новим главою держави став молодший брат Абдаллаха, Салман. При цьому прихильники версії про швидкі зміни вказують на те, що Салман є представником іншого клану, аніж покійний Абдалла – хоча вони обидвоє є синами короля Абдул-Азіза, але Абдалла народився від Фахди бін Асі аш-Шураїм, а Салман, як і п’ятий король Саудівської Аравії Фахд, є сином Хасси ас-Судайрі. Клан ас-Судайрі (Хасса народила Абдул-Азізу дванадцятьох дітей) завжди займав окрему позицію і міг відверто її висловлювати. Скажімо, Салман не приховує своїх симпатій щодо Китаю. Представники клану ас-Судайрі відверто не критикували політику, спрямовану на зниження цін на нафту, але прогнозується, що у відставку може бути відправлений міністр нафтової промисловості, 80-річний Алі ібн Ібрагім ан-Нуаймі. Саме ан-Нуаймі є головним ідеологом пониження цін на нафту – аби вибити з ринку нафти таких гравців, як Росія чи Бразилія. Натомість новим міністром може стати 54-річний син Салмана, Абдул-Азіз ібн Салман, який з 1995 року є першим заступником міністра нафтової промисловості.

Прихильники версії про спадкоємність зовнішньої і внутрішньої політики акцентують увагу на тому, що від весни 2014 року принц Салман мав визначальний вплив на політику Саудівської Аравії і мав дотичність до вироблення курсу країни – в тому числі у енергетичній сфері. Тим більше, що не потрібно переоцінювати вплив Салмана – він страждає на деменцію і хворобу Альцгеймера, переніс інсульт, внаслідок чого ліва рука практично не працює. Тобто, скоріш за все варто говорити не про вплив Салмана, а про вплив клану ас-Судайрі, який реально керуватме країною. До речі, перша дружина Салмана – також представниця цього клану (двоюрідна сестра), тому значною мірою на політику держави будуть впливати численні принци, більшість із яких мешкають у США і закінчили американські учбові заклади. Скоріш за все, інтриги королівського двору будуть спрямовані на те, щоби не допустити до реального управління країною молодшого брата Салмана, принца Мукріна, якого вже оголошено спадкоємцем престолу. Мукріну 69 років і він минулого року очолив Службу загальної розвідки Саудівської Аравії. За Мукріном стоять інтереси США – він став американським ставлеником після зміщення з посади, а пізніше – отруєння, керівника розвідки і фактичного міністра закордонних справ принца Бандара бін Султана, орієнтованого у своїх зовнішньополітичних планах на нормалізацію стосунків з Росією. Однак Мукрін – син 18-ї дружини Абдул-Азіза, яка до того ж була єменкою за походженням і рабинею за статусом – може отримати опозицію з боку вищого духовенства (а духовні лідери – улеми – мають в королівстві надзвичайно велику вагу; можна згадати, що у 1964 році вони стояли за державним переворотом і скиненням короля Сауда).

Читайте: В Саудовской Аравии попрощались с королем

Тобто, цілком можливо, що ціна на нафту найближчим часом буде визначатися не стільки економічною доцільністю, скільки боротьбою клану ас-Судайрі та прихильниками Мукріна. І роль США у цій "мильній опері" з елементами декорацій до "Тисячі і однієї ночі" буде доволі вагомою. Не випадково Барак Обама протягом останнього року збирається вдруге відвідати Ер-Ріяд. Цікавий момент: намагаючись вибудувати стосунки зі США, клан ас-Судайрі традиційно використовував зв’язки у республіканських колах Вашингтону і вважали демократів (у тому числі Обаму) ненадійними союзниками. На це також варто робити поправку, прогнозуючи подальші кроки нового саудівського керівництва.

Важливим буде також і фактор Китаю. Незадовго до смерті Абдаллаха Китай прийняв рішення скоротити імпорт саудівської нафти. У 2014 році імпорт нафти з СА до Китаю впав на 8%, натомість імпорт нафти з Росії збільшився на 36%. Частка Саудівської Аравії на нафтовому ринку Китаю скоротився з 19% до 16%, натомість Росії збільшився з 9% до 11%. До 2020 року Китай планує збільшити поставки нафти з Росії і довести їх до 50 млн тонн на рік. Китай віддає перевагу російській нафті не з політичних міркувань і тим більше не з філантропічних. Просто Росія готова торгувати з Китаєм, проводячи взаєморозрахунки у національній валюті. Ще один момент – поставки з Росії йдуть суходолом, а отже не залежать від погодних умов.

У геополітичній візії сучасного Ер-Ріяду, Китай сприймається не лише як важливий торговий партнер, а й як суперник, оскільки він підтримує шиїтську владу у Ірані та покровителів сирійського (також шиїтського) режиму Башара Асада у Росії. Ер-Ріяд готовий іти на збитки, аби не допустити посилення осі Пекін – Тегеран – Москва. І це штовхатиме Саудівську Аравію на союз із США попри всі інші перестороги. Інша річ – буде цей союз тактичним чи носитиме стратегічну мету.

Читайте: У нового короля Саудовской Аравии болезнь Альцгеймера - СМИ

Свого часу Салман та його клан були прибічниками відмови від нафтодолара – вони були готові перейти на розрахунок за нафту у золотому еквіваленті. Це страшенно занепокоїло Вашингтон, і у березні цього року переговори Барака Обами з саудівським керівництвом зачіпали й цю дражливу тему. 70% суадівської нафти реалізуються в країнах Азії, і торгівля за посередництвом долара стає не вигідною для саудитів.

Ще один аспект: нафтовидобувна галузь становить 46% ВВП Саудівської Аравії. І тривале утримування нафти на низьких позначках для того, аби вибити з ринку конкурентів, може призвести до серйозних наслідків для бюджету короліства. За оцінками арабських експертів, дефіцит бюджету Саудівської Аравії у 2015 році може становити 39 млрд доларів. Звісно, маючи резерви в 736 млрд доларів, СА може собі це дозволити. Але чи надовго? Адже у саудитів – потужні інвестиційні проекти і плани.

Салману і його двору доведеться прийняти рішення по Сирії – адже війна проти Башара Асада, підтримувана зокрема Ер-Ріядом, затягується, і від її наслідків може залежати майбутнє арабської економіки та стосунків між Саудіською Аравією та Європейським Союзом. Боротьба за недопущення шиїтської коаліції Іран – Ірак – Сирія неодмінно призведе (і вже призвела) до загострення стосунків із суннітами і салафітами з Ісламської Держави Іраку та Леванту. До речі, один з перших авіаударів по позиціях бойовиків ІДІЛ наніс син Салмана Мухаммед. Очевидно, що Саудівську Аравію чекатимуть складні переговори з партнерами по ОПЕК та тиск з боку США, які не очікували, що падіння цін на нафту торкнеться і їх самих. Тому у найближчій перспективі можливий повільний ріст цін на нафту – але точно не до тих показників, які спостерігалися до осені 2014 року.

Те, що на траурні урочистості в Ер-Ріяд відбув президент України Петро Порошенко, знаково і важливо для України. Україна неодноразово намагалася встановити прямі відносини з Саудівською Аравією. У 2002 році в Ер-Ріяді з візитом побував Леонід Кучма, у 2005 році – спікер Верховної Ради Володимир Литвин, у 2012 році – Віктор Янукович. У стосунках між Україною та Саудівською Аравією намітилася серйозна співпраця у енергетичній та інженерно-технічній сферах. Свого часу Микола Азаров всерйоз обдумував плани поставки енергоносіїв з Близького Сходу в Україну. Більше того: у 2013 році Київ відвідував голова Консультативної Ради Саудівської Аравії Абдула бін Мухаммад бін Ібрагім Аль аш-Шейх (один із найвпливовіших улемів СА), і під час консультацій з українським керівництвом висловив зацікавленість у тому, щоби закуповувати в Україні до 25 млн тонн зерна, інвестувати у авіаційну та оборонну галузі. Планувалося, що товарообіг між нашими країнами може зрости вдесятеро і досягти 3 млрд доларів на рік. Особливу увагу представники арабського бізнесу звертали на український агропромисловий сектор – виношувалися плани щодо довгострокової оренди значних земельних площ в Україні (перші пропозиції почали поступати ще у 2011 році, мова йшла про інвестиції порядка 30 млрд доларів). Всі ці проекти були перервані після Майдану, однак можуть бути реанімовані найближчим часом.

Сьогодні Саудівська Аравія є природним союзником України – особливо в умовах, коли і у однієї країни, і у іншої існують свої інтереси щодо послаблення позицій Росії (безвідносно, мотивовані вони політично чи економічно). Україну включено в єдину проамериканську систему впливів – як і Саудівську Аравію. І зрозуміло, що в нинішніх умовах українцям з саудитами доведеться працювати більш тісно, ніж раніше. Так само, як і саудитам – з Україною.

Смерть короля Абдаллаха і прихід короля Салмана мало що змінить у глобальній геополітиці. Звертати увагу слід не на особистості і не на палацові інтриги. звертати увагу слід на геоекономічні інтереси і можливості, які можуть бути використані Україною на Близькому Сході. Бо в глобалізованому світі шансами потрібно користатися – інакше ними скористаються інші.

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...